Брентано отримав освіту в дуже релігійному середовищі. У 1864 році він був висвячений на римо-католицького священика, а вже через два роки став приват-доцентом (неоплачуваним лектором) філософії у Вюрцбурзькому університеті. У 1872 році він отримав звання професора, проте його релігійні переконання зазнали серйозного випробування. Доктрина папської непогрішності, проголошена у 1870 році, викликала у нього глибокі сумніви, що призвело до відставки з посади та відходу від священства у 1873 році.
Психологія з емпіричної точки зору
Після відходу з церкви Брентано зосередився на науковій діяльності. У 1874 році він опублікував одну зі своїх найвідоміших праць — Психологія з емпіричної точки зору. У цій роботі він представив систематичну психологію, яка розглядала душу як об’єкт наукового дослідження. Брентано відродив та модернізував схоластичну теорію «інтенційного існування», яку він назвав «іманентною об’єктивністю». Він стверджував, що психічні явища характеризуються «напрямком розуму до об’єкта». Наприклад, коли людина щось бачить, об’єкт бачення «не існує» в акті сприйняття, але має «іманентну об’єктивність».
Ця ідея стала основою для подальшого розвитку інтенціоналізму. Брентано виділяв три основні категорії психічних явищ:
- Сприйняття та уявлення— акти, пов’язані з відчуттями та уявою.
- Суждення— акти визнання, відхилення чи відкликання.
- Емоції— любов, ненависть, бажання, наміри та почуття.
Ці ідеї вплинули на багатьох його послідовників, зокрема на Едмунда Гуссерля, засновника феноменології, та Зигмунда Фрейда, який розвивав психоаналіз.
Віденський період та особисте життя
У 1874 році Брентано був призначений професором Віденського університету, де його лекції користувалися великою популярністю серед студентів. Серед його учнів були такі видатні особистості, як психоаналітик Зигмунд Фрейд, психолог Карл Штумпф, філософ Едмунд Гуссерль та Томаш Масарик, майбутній засновник Чехословаччини.
Однак особисте життя Брентано було сповнене труднощів. У 1880 році він вирішив одружитися, але австрійська влада, яка не визнала його відставку зі священства, заблокувала цей шлюб. Через це Брентано був змушений залишити посаду професора та переїхати до Лейпцига. Лише через рік йому дозволили повернутися до Віденського університету як приват-доцента, де він працював до 1895 року.
Франц Брентано помер у 1917 році в Цюріху, залишивши після себе багату наукову спадщину. Його ідеї продовжують впливати на сучасну філософію та психологію, а його концепція інтенціональності залишається однією з ключових у дослідженні свідомості.
Іван Гудзенко
