Точна дата й місце народження Рабле лишаються невизначеними. Найімовірніше, він з’явився на світ у Ла-Девіньєр, маєтку його батька в Турені. Антуан Рабле, його батько, був заможним землевласником і юристом, що обіймав посаду генерал-лейтенанта Пуату. Вважається, що майбутній письменник здобув початкову освіту у сфері права, але близько 1510 року вступив до францисканського ордену, згодом перейшовши до монастиря в Пуату. До 1521 року він отримав священицьке свячення.
Захоплення античною культурою привело Рабле у коло гуманістів. Разом із францисканцем П’єром Емі він вивчав грецьку мову, що тоді викликало підозри консервативного духовенства. Їхні книги навіть конфіскували, проте папська підтримка дозволила Рабле продовжити студії. Саме тоді він сформував інтерес до медицини, яка стала його другою професією.
Перехід до медицини
У 1530 році Рабле залишив чернечий орден і вступив до Університету Монпельє, де за короткий час здобув медичний ступінь. Він активно вивчав твори Гіппократа, Галена та Авіценни, редагував медичні тексти й видав власні коментарі. Його діяльність поєднувала глибоке знання античної медицини з ренесансним інтересом до практичного досвіду.
Працюючи лікарем у Ліоні, Рабле редагував і перекладав медичні трактати, але саме тут він відкрив у собі літературний талант. Саме у Ліоні з’явився його перший роман — «Пантагрюель» (1532), виданий під псевдонімом Алкофрібас Насьєр.
«Гаргантюа і Пантагрюель»
Цикл романів Рабле складається з п’яти книг, хоча авторство останньої оскаржується. Їхня особливість полягає в поєднанні середньовічних легенд, фарсових елементів, народних анекдотів і гуманістичної сатири. Стиль варіюється від бурлеску до тонкої іронії, а мовна гнучкість і багатство зробили твір унікальним явищем.
- «Пантагрюель» (1532) — перший роман, у якому Рабле створив образи велетнів та їхніх пригод, насичених словесними іграми та філософськими відступами. Тут з’являється Панург — хитрий і дотепний супутник героя.
- «Гаргантюа» (1534/1535) — історія батька Пантагрюеля, де письменник висміює схоластичну освіту, фанатизм і лицемірство. Особливе місце займає опис Телемського абатства — утопічної спільноти, побудованої на принципі «Роби, що хочеш».
- «Третя книга» (1546) — найфілософськіший твір Рабле, де герої розмірковують над природою шлюбу, долі та Провидіння. Книга відзначена більшою глибиною й відвертою критикою забобонів.
Твори Рабле неодноразово зазнавали переслідувань. Сорбонна й Паризький парламент засуджували їх як єретичні, однак покровителі з числа впливових осіб — кардинал Жан дю Белле, Маргарита Наваррська — захищали письменника.
Попри те, що Рабле часто вживав копрологічний гумор і грубі сцени, він робив це не задля епатажу, а з метою сатиричного викриття. Його сатира спрямовувалася проти схоластики, обскурантизму, фанатизму, абсурдних правових та релігійних практик. Він підтримував ідеали християнського гуманізму: освіту, раціональне мислення, розвиток науки й мистецтва.
У 1537 році Рабле здобув ступінь доктора медицини в Монпельє та певний час викладав. Він подорожував разом із кардиналом Жаном дю Белле, працював лікарем у різних містах, але через конфлікти з церковними інституціями неодноразово опинявся під загрозою переслідувань.
Його останні роки минули в Парижі, де він і помер, імовірно 9 квітня 1553 року.
Іван Гудзенко
