На відміну від класичного марксизму, Франкфуртська школа зосередила увагу не лише на економіці та класових відносинах, а й на проблемах культури, масової свідомості, ідеології та влади. Цей зсув відображав кризу традиційних революційних очікувань і потребу нового філософського аналізу сучасного суспільства.
Критична теорія як філософський метод
Центральним поняттям Франкфуртської школи є критична теорія. На відміну від «традиційної теорії», яка прагне нейтрального опису реальності, критична теорія має нормативний і трансформаційний характер. Вона спрямована на виявлення прихованих форм домінування та ідеологічного контролю.
Критична теорія поєднує філософський аналіз із соціальними науками, використовуючи діалектику як інструмент виявлення суперечностей сучасного суспільства. У цьому сенсі вона зберігає спадщину гегелівської і марксистської традиції, але розширює її межі.
Філософські витоки такого підходу простежуються у спадщині гегелівської філософії та гегельянства, яка заклала діалектичний спосіб мислення.
Франкфуртська школа і марксизм
Мислителі Франкфуртської школи не відмовляються від марксизму, але радикально його переосмислюють. Вони критикують економічний редукціонізм і звертають увагу на те, як культура, масові медіа та освіта відтворюють соціальне панування.
Для них ключовою проблемою стає не лише експлуатація, а й відчуження свідомості. Ідеологія більше не розглядається як просте «хибне знання», а як складна система культурних механізмів, що формують поведінку та бажання людини.
Цей зсув добре вписується у ширший розвиток німецької класичної філософії, яка після Маркса набула нових форм соціальної критики.
Критика масової культури і раціональності
Однією з найвідоміших тем Франкфуртської школи стала критика масової культури. Масова культура розглядається як індустрія, що стандартизує мислення, знижує рівень критичності та сприяє конформізму. Раціональність модерного суспільства, замість звільнення, перетворюється на інструмент контролю.
У такій інтерпретації прогрес науки й техніки не гарантує емансипації людини. Навпаки, раціоналізація може сприяти новим формам домінування, замаскованим під нейтральну ефективність.
Суспільство, ідеологія і влада
Франкфуртська школа аналізує владу не лише як політичне примушення, а як комплекс соціальних і культурних механізмів. Освіта, мова, наукові дискурси й масові комунікації стають інструментами відтворення існуючого порядку.
Критична теорія прагне розкрити ці механізми та відновити можливість автономного мислення. Саме в цьому полягає її емансипативний потенціал, який відрізняє її від описових соціальних теорій.
Франкфуртська школа справила визначальний вплив на філософію, соціологію, культурологію та політичну теорію ХХ століття. Вона стала основою для подальших напрямів критичної думки, зокрема неомарксизму, теорій ідеології та досліджень масової культури.
Іван Гудзенко
