Цією філософією було дано відповіді на усі питання того часу. Свого широкого поширення набуває і за межами Німеччини, інтернаціоналізується і завойовує популярність у світі, її подальше продовження тривало до першої половини ХХ століття. Будучи офіційною державною ідеологією і перетвореною в догму , поширюється на всі постсоціалістичні країни тодішнього СРСР і продовжує своє існування сьогодні.
Завдання марксистської філософії полягало у звільненні від тих нашарувань догм та пристосування до сучасної епохи, результатом якої став розвиток науково-технічного прогресу (революції) та постіндустріального суспільства.
Передумовою до виникнення марксистської ідеології послужив вплив попередній філософських течій, зокрема матеріалізму, яскравими представниками якого в добу античності стали Демокріт та Епікур, в англійському матеріалізмі – Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, в період французького Просвітництва XVІІІ століття — Вольтер, Дідро, і на кінець Людвіг Фейєрбах зі своєю атеїстично- матеріалістичною філософією. Розвитку філософії марксизму сприяв швидкий темп науково- технологічного відкриття: теорія еволюції Чарльза Дарвіна, кліткова будова живих органічних істот, провідний телеграф, паровоз, пароплав, автомобіль, фото, сфера виробництва, механізація праці.
Філософія повністю знищила і не втілила в реальне життя ідеали французької буржуазної революції, де віталася свобода, рівність, братерство, просвітницькі ідеї. Передумовами виникнення марксизму стали різноманітні соціально- класові протистояння і конфлікти, які спровокували війну в ХІХ столітті, криза цінностей, які плекала тодішня буржуазія, її перетворення з революційної сили в консервативну, занепад шлюбу та моральності.
Філософія марксизму здебільшого представлена творами мислителів Маркса та Енгельса та основними ідеями, які безпосередньо були викладені в них.
Карл Маркс э автором праці «Тез про Фейєрбаха», «Капіталу», також йому належать «Економічно-філософські рукописи», спільний укладений з Енгельсом «Маніфест Комуністичної партії», в тому числі «Святе сімейство» та «Німецька ідеологія». Фрідріху Енгельсу приписують цілу низку праць, зокрема: «Діалектика природи»; «Анті — Дюрінг»; «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину»; «Походження сім’ї, приватної власності та держави».
Серед основних напрямків філософії марксизму виділяють діалектичний та історичний. Це два найбільших розділи в марксистській філософії , яким приділяється ретельна увага. Зазвичай історичний матеріалізм сприймається як частина діалектичного. Розглянемо, наприклад перший напрям — історичний матеріалізм як філософське новаторство німецьких ідеологів.
У чому ж полягала суть цього історичного матеріалізму? У забезпеченні людської життєдіяльності при вступі в незалежні від волі людей, індивідуальні виробничі відносини (мається на увазі продаж власної праці, виробництво матеріального характеру, розмежування). Виробничі відносини та рівень розвитку виробничих сил сприяють утворенню економічної системи як основи державної та соціальної інституцій, суспільних відносин.
Серед них виділяють суспільно- економічні формації : з низьким рівнем виробничих сил — первіснообщинний лад; економікою рабства – рабовласницьке виробництво; з економікою, яка характеризує масову, колективну працю вільних людей, що жорстоко управляються державою — азіатський виробничий спосіб; економіка, що ґрунтується на земельній власності та праці залежних селян – феодалізм; промислове виробництво на основі праці вільних, але не таких, що є власниками виробничих засобів найманих працівників; суспільство, в основі якого покладена вільна праця, рівність людей при державній власності, спрямована на виробничі засоби – капіталізм.
Таким чином з’ясовується, що зростання рівня виробничих сил призводить до зміни виробничих відносин та суспільно –економічних формацій разом з суспільно-політичним ладом. Тоді ж як економічний рівень, матеріальне виробництво, виробничі відносини визначають в цілому долю держави, суспільства та історичний хід.
Також у філософії марксизму виокремлюють економічний напрямок. Маркс та Енгельс здійснили розробку наступних понять:
- Виробничі засоби
- Відчуження
- Додаткова вартість
- Експлуатація однієї людини іншою
Виробничими засобами вважається така функція вищого рівня праці, яка дозволяє вироблення нового товару. Для цього виробництва товару, окрім врахування виробничих засобів необхідна обслуговуюча робоча сила. З капіталістичною еволюцією відбувається відчуження робочої сили від виробничих засобів, результатів праці. Товар та виробничі засоби зосереджуються в руках небагатьох власників, оскільки основна маса тих, хто працює і не має виробничих засобів та самостійного джерела заробітку, з метою забезпечення нагальних потреб змушена звертатися до власників засобів виробництва в якості найманої робочої сили за заробітну платню.
За поглядами Маркса, вартість виробничої найманої робочої сили продукту, що є вищою вартості їхньої праці, тобто різниця вважається додатковою вартістю, де частина йде в кишеню самого капіталіста, а інша вкладається в нові виробничі засоби для отримання більшої додаткової вартості. Тому єдиний вихід зі становища марксисти вбачали в установці якихось нових суспільно-економічних відношень, при чому соціалістичних, за яких має бути ліквідовано:
а) приватну власність на виробничі засоби
б) людську експлуатацію та присвоєнні результатів чужої праці вузької групи осіб
в) заміна приватної власності на засоби виробництва державною
г) виробничий продукт, результати праці ділитимуться між суспільними членами за допомоги справедливого розподілу.
Другий напрям марксистської філософії — діалектичний матеріалізм, характерний тим, що в його основі було покладено діалектику Гегеля на матеріалістичному, а не ідеалістичному принципі. Фрідріх Енгельс стверджував, що діалектику Гегеля марксисти поставили «вниз головою». В діалектичному матеріалізмі марксистської філософії виділяють наступні положення:
- буття визначає свідомість;
- свідомість є самостійною сутністю і як властивість матерії може відображати себе саму;
- матерія завжди перебуває у постійному русі та еволюції;
- немає Бога, оскільки він є всього лиш ідеальним образом або ж плодом людської фантазії в поясненні явищ, незрозумілих людству, даючи нікчемній частині якусь втіху та надію. Тому Бог не впливає на навколишню дійсність;
- матерія є вічною та безкінечною, періодично може приймати нові форми для свого існування;
- фактором розвитку є практика — можливість перетворення людиною навколишньої дійсності і набуття однією людиною іншої;
- сам розвиток супроводжується законами діалектики, тобто єдності та боротьби протилежностей, і поступовим переходом кількості в якість, заперечення – заперечення.
Богдан Стрикалюк
