У цей період філософія остаточно утверджується як самостійна форма раціонального пізнання, зорієнтована на дослідження природи, людини та можливостей людського розуму, продовжуючи розвиток філософії як
особливої форми теоретичного мислення.
Хронологічно філософію Нового часу пов’язують переважно з XVII–XVIII століттями, хоча її інтелектуальні передумови формуються ще в епоху Відродження.
Проблема пізнання як центральна тема
Головною проблемою філософії Нового часу стає проблема пізнання. Мислителів цікавлять джерела істинного знання, його надійність і межі. У центрі філософського аналізу опиняється суб’єкт пізнання — людина як мисляча істота, здатна самостійно досліджувати світ.
У зв’язку з цим суттєво переосмислюється предмет філософського пізнання, який дедалі більше пов’язується з аналізом свідомості та мислення.
Раціоналізм і емпіризм
Філософія Нового часу розвивається в напруженому діалозі між раціоналізмом і емпіризмом. Раціоналісти підкреслювали провідну роль розуму та логічної ясності, тоді як емпірики наголошували на значенні чуттєвого досвіду і спостереження.
Це протистояння визначило формування наукового методу та засвідчило складний характер взаємозв’язку між філософією і наукою у культурі Нового часу.
Метод і наукове мислення
Однією з ключових ідей філософії Нового часу стає метод як умова досягнення істини. Філософи прагнули знайти універсальні правила мислення, які дозволяли б уникнути помилок і досягти достовірного знання.
У цьому контексті філософія виконує методологічну роль, аналізуючи підстави наукового пізнання, що безпосередньо пов’язано з функціями філософії в культурі та науці.
Людина, свобода і суб’єкт
Філософія Нового часу формує нове бачення людини як автономного суб’єкта пізнання. Поняття свободи, самосвідомості та відповідальності набувають центрального значення. Людина усвідомлюється як активний носій раціональності й джерело знання.
Ці ідеї стають підґрунтям розвитку модерної етики та соціальної філософії, формуючи засади філософського мислення
нового типу.
Філософія Нового часу заклала інтелектуальні основи сучасної науки, раціональної етики та критичного мислення. Вона змінила уявлення про істину і людину, визначивши обриси модерного світогляду.
Іван Гудзенко
