Філософія в Київській Русі не існувала як окрема дисципліна у грецькому сенсі. Вона розвивалася в межах богослов’я, літописання, проповіді та морального повчання.
Візантійська спадщина і її переосмислення
Основним джерелом інтелектуального впливу була Візантія. Через переклади творів Отців Церкви, а також літургійні й богословські тексти давньоруська культура засвоїла елементи неоплатонізму, патристичної антропології та християнської філософії історії.
Проте засвоєння не було механічним. Київська книжна традиція переосмислювала ці ідеї у світлі власних історичних обставин, надаючи їм національно-історичного змісту.
Іларіон Київський і філософія історії
Одним із перших оригінальних мислителів Київської Русі був Іларіон Київський. У своєму творі «Слово про закон і благодать» він розгорнув концепцію історії як духовного процесу, що переходить від старозавітного Закону до новозавітної Благодаті. Іларіон вперше сформулював ідею історичної самостійності руського народу в межах християнського світу. Його текст є не лише богословським трактатом, а й раннім зразком філософії історії.
Морально-дидактичний характер мислення
Філософська думка Київської Русі має виразний етичний характер. Тексти того часу спрямовані на виховання, формування моральної свідомості, утвердження духовних чеснот. Людина розглядається передусім як відповідальна істота, що стоїть перед вибором між добром і злом. Свобода волі трактується в патристичному ключі — як здатність до духовного вдосконалення через покаяння та самопізнання.
Антропологія і духовний досвід
У творах давньоруських авторів значна увага приділяється внутрішньому життю людини. Душа мислиться як центр духовної боротьби. Через аскетичну практику, молитву і духовну дисципліну людина наближається до істини. Такий підхід формує тип мислення, в якому філософія є не теоретичною спекуляцією, а екзистенційним переживанням.
Літопис як форма історичного мислення
Важливу роль у розвитку філософії відіграв літописний жанр. «Повість врем’яних літ» не лише фіксує події, а й осмислює їх як частину божественного задуму. Історія подається як моральний урок і як простір здійснення Божої волі. Таким чином, формується лінійне бачення історії, успадковане від християнської традиції.
Проблема влади і суспільного порядку
Тексти Київської Русі містять роздуми про природу влади, відповідальність князя, значення справедливості. Влада розглядається не лише як політична функція, а як моральний обов’язок перед Богом і народом. Це ранній прояв соціально-філософської проблематики в українській традиції.
Особливості давньоруської філософії
Філософія Київської Русі має кілька характерних рис:
- тісний зв’язок із богослов’ям
- морально-дидактична спрямованість
- історичне мислення
- поєднання візантійської спадщини з місцевим досвідом
Вона не створила системи в класичному сенсі, але сформувала духовну матрицю, з якої розвивалася подальша українська думка.
Філософія Київської Русі заклала основи культурної і духовної ідентичності. Саме тут сформувався зв’язок між історією, вірою і моральною відповідальністю, який стане характерним для всієї української філософської традиції.
Цей період не можна оцінювати за мірками модерної академічної філософії. Його значення полягає у створенні фундаменту, на якому згодом розвинеться філософія Києво-Могилянської академії та творчість Григорія Сковороди.
Данило Ігнатенко
