Романтизм та противаги класицизму
Початок ХІХ століття відзначається великим впливом романтизму на філософію. Романтики, такі як Шеллі, Верн, і Шопенгауер, акцентували на емоціях, індивідуалізмі та відмові від строгих структур класичного мислення. Вони виокремлювались критикою раціоналізму та прагнули доїхати до глибин людської душі.
Гегель: діалектика та історичний розвиток
Філософія Гегеля, найвидатнішого представника німецького ідеалізму, пропонувала концепцію абсолютного духу та історичного розвитку. Він вводив поняття діалектики, що розглядало суперечності як двигун історії, та стверджував, що історія є процесом, в якому дух самовиявляється.
Екзистенціалізм та значення існування
В другій половині століття виникає екзистенціалізм, представлений філософами, такими як К’єркегор, Ніцше, та Сартр. Ця течія акцентує на індивідуальному існуванні, вільні волі та відповідальності за свої вибори.
Позитивізм: нова роль науки та досвіду
Позитивізм був представлений Огюстом Контем, визначав новий підхід до філософії, покладаючи основний акцент на науковий метод та досвід як джерело знань. Ця школа думки спрямовувала філософію на практичне використання в розвитку суспільства.
Марксизм: критика капіталізму та революційні ідеї
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс формулювали марксистську філософію, яка аналізувала капіталістичну економіку та визначала необхідність революційних змін у суспільстві.
Філософія Фрейда та психоаналіз
Зиґмунд Фрейд розвинув психоаналіз, що досліджувало підсвідоме та вплив невідомих факторів на поведінку людини.
Постмодернізм
У кінці століття виникає постмодернізм, який висловлює сумніви у єдиність істинності та абсолютності. Цей рух акцентує на релятивізмі та суб’єктивному сприйнятті.
Філософія ХІХ століття, багата і різноманітна, слугує не лише джерелом розуміння минулого, але й надзвичайно актуальною для сучасного розвитку філософської думки. Вона поклала основи для подальших обговорень щодо ролі індивіда в суспільстві, природи людського існування та значення знань у нашому світі.
Іван Гудзенко
