Витоки і розвиток філософії банту
Термін «філософія банту» спочатку стосувався досліджень традиційної культури в Центральній Африці в період з 1950 по 1990 роки. Ці дослідження проводилися філософами та теологами, такими як Мулаго Гва Чікала Мушараміна, Джон Мбіті, Мутуза Кабе та Алексіс Кагаме, у таких країнах, як Демократична Республіка Конго, Руанда та Уганда. Ці дослідники займалися процесом деколонізації знань, намагаючись відновити філософський світогляд предків та духовні цінності, які були принижені та спотворені колоніальною освітою.
Філософія банту базується на аналізі африканських прислів’їв, структури мов банту, пісень, мистецтва та музики, а також різних звичаїв і соціальних інститутів. Дослідники визначили критерії, необхідні для того, щоб філософія чи теологія були визнані «африканськими», включаючи використання африканських мов і африканський світогляд.
Основні принципи філософії банту
Філософія банту охоплює декілька основних принципів, які формують її унікальність:
- Онтологія: Уявлення про буття та існування є центральним для філософії банту. Всі елементи всесвіту, включаючи людей, тварин, рослини та неживі об’єкти, пов’язані між собою через спільну життєву силу або енергію, відому як «вітальність».
- Колективізм: Народи банту вважають, що особистість існує через зв’язки з іншими людьми. Індивід є невід’ємною частиною спільноти, і особистий добробут залежить від добробуту групи.
- Духовність і релігія: Філософія банту включає глибоку релігійність та духовність. Боги, духи предків та природні сили відіграють важливу роль у житті та світі. Люди спілкуються з ними через ритуали, молитви та жертви.
- Етика та мораль: Моральні цінності народів банту базуються на принципах гармонії, справедливості та взаємодопомоги. Поведінка, що сприяє благополуччю спільноти, вважається етичною.
- Мова та комунікація: Мова є важливим аспектом філософії банту. Вона не лише передає інформацію, але й формує світогляд і спосіб мислення. Африканські мови, з їх багатою символікою та метафорами, є ключем до розуміння традиційної філософії.
Внесок Стефана Каозе
Стефан Каозе, перший конголезець, який отримав серйозну підготовку з сучасної філософії, зробив значний внесок у розвиток філософії банту. У своєму есе «Психологія банту» Каозе сформулював спосіб мислення банту про знання, моральні цінності, Бога, життя та загробне життя. Він закликав до африканізації християнства, стверджуючи, що Євангеліє має проповідуватися африканськими мовами та методами і стосуватися реальних проблем життя африканців, включаючи колоніальне гноблення.
Метод африканської теології
Каозе започаткував основний метод африканської теології, який включає такі елементи:
- Встановлення елементів традиційної африканської філософії та філософської антропології як основи для теологічного дискурсу.
- Використання традиційної релігії та мудрості (прислів’я, міфи про створення, традиційне бачення Бога, традиційна етика та усна література) як основи для теології.
- Використання африканських мов.
- Розкриття «культурної єдності» африканських культур через порівняльні дослідження, що охоплюють спільні риси африканського світогляду, етичних принципів та духовних цінностей, для формулювання африканської теології.
- Захист і просування прав людини як фундаментальне завдання африканської теології.
Вплив Пласида Темпелса
Бельгійський місіонер Пласид Темпелс зіграв важливу роль у популяризації філософії банту своєю книгою «Філософія банту» (1945). Темпелс, працюючи серед народу луба в Бельгійському Конго, відкинув західні уявлення про Африку як примітивну. Він визнав цінність африканських моральних принципів і світогляду луба, включаючи їхню концепцію Бога. Його робота викликала великий інтерес і суперечки, сприяючи розвитку сучасної африканської філософії та теології інкультурації.
Іван Гудзенко
