Фікх — наука про ісламське право

Фікх — це наука про встановлення точних норм шаріату, яка охоплює всі аспекти життя мусульманина. Він ґрунтується на інтерпретації священних текстів — Корану та Сунни — і є продуктом інтелектуальних зусиль (іджтигаду) мусульманських правознавців (факихів). На відміну від шаріату, який вважається божественним і незмінним, фікх є динамічною системою, що розвивається в залежності від історичного контексту та суспільних потреб.

Джерела мусульманської юриспруденції

Основні джерела фікху, відомі як uṣūl al-fiqh, включають:

1. Коран— головне джерело, що містить загальні правові принципи.
2. Сунна Пророка (ﷺ)— практичний приклад втілення коранічних норм.
3. Іджмаʿ (консенсус вчених)— узгоджені рішення ісламських правознавців.
4. Кіяс (аналогія)— застосування встановлених норм до нових ситуацій.

До другорядних джерел належать істихсан (правова перевага), масаліх аль-мурсала (суспільна користь) та урф (звичай).

Еволюція фікху: від класики до сучасності

Фікх сформувався у VIII–IX ст. у рамках різних правових шкіл (мазгабів), таких як ханафітська, малікітська, шафіїтська та ханбалітська. Кожна школа розробила власні методи інтерпретації, що призвело до правового плюралізму в ісламському світі.

У сучасну епоху фікх стикається з новими викликами:

• Технології та біоетика(криптовалюти, штучний інтелект, медичні операції).
• Міграція та мультикультуралізм(адаптація ісламського права в немусульманських країнах).
• Гендерна рівність(переосмислення традиційних норм щодо жінок).

Сучасні дебати: іджтигад vs. таклід

Однією з ключових дискусій у фікху є протистояння між:

• Іджтигадом— самостійним правовим висновком на основі першоджерел.
• Таклідом— наслідуванням авторитетних думок минулого.

Реформатори закликають до оновлення фікху через іджтигад, тоді як консерватори підкреслюють важливість традиції.

Іван Гудзенко