Фікх як наука про ісламське право

Джерела мусульманської юриспруденції (Uṣūl al-Fiqh)

Основу фікху складають джерела, відомі як uṣūl al-fiqh , які поділяються на:

1. Первинні (канонічні) джерела:
   • Коран— головне джерело, що містить прямі божественні настанови.
   • Сунна— дії, вислови та схвалення Пророка Мухаммада (ﷺ), зафіксовані в хадисах.
2. Похідні (інтелектуальні) джерела:
   • Іджмаʿ(консенсус вчених) — узгоджена думка факіхів з певного питання.
   • Кіяс(аналогія) — застосування встановлених норм до нових ситуацій за принципом подібності.
   • Іджтигад— самостійне юридичне міркування кваліфікованих учених.

Еволюція фікху: від класики до сучасності

Фікх пройшов кілька етапів розвитку:

• Формування (VII–IX ст.)— виникнення правових шкіл (мазгабів) та систематизація знань.
• Розквіт (X–XIV ст.)— поява великих трактатів з uṣūl al-fiqh, таких як праці аль-Шафіʿі та Ібн Таймії.
• Сучасність (XIX–XXI ст.)— адаптація ісламського права до нових викликів, зокрема через фетви та реформи.

Сучасні дискусії в фікху

Сьогодні фікх стикається з низкою викликів:

• Глобалізація та мультикультурність— необхідність інтеграції ісламських норм у немусульманські правові системи.
• Технологічний прогрес— питання криптовалют, штучного інтелекту та біоетики в контексті шаріату.
• Гендерна рівність— переосмислення традиційних інтерпретацій прав жінок у спадковому та сімейному праві.

Фікх залишається живою наукою, яка поєднує в собі божественні настанови та людський розум. Його розвиток продовжується через іджтигад і таклід (наслідування авторитетів), що робить його ключовим інструментом для розуміння сучасного ісламського права.

Іван Гудзенко