Етимологія та культурне підґрунтя поняття «фетиш»
Термін «фетишизм» прийшов у психологію з антропології. У первісному значенні «фетиш» стосувався об’єктів, яким приписували магічні властивості. У багатьох традиційних суспільствах фетишами вважали амулети або інші речі, здатні впливати на життя людини через силу духів або богів. Таке тлумачення закріпилося в європейській науковій думці XVIII–XIX століть завдяки працям дослідників, які спостерігали за релігійними практиками африканських та океанічних культур.
Це антропологічне коріння фетишу отримало нове прочитання у психоаналізі. Зигмунд Фрейд, посилаючись на аналогію між релігійним фетишем і сексуальним об’єктом, писав у своїй праці «Три нариси з теорії сексуальності», що фетишист створює собі об’єкт поклоніння, як дикун обожнює предмет, у якому вбачає силу божества.
Психологічні та психоаналітичні пояснення
Фетишизм, згідно з фрейдистською інтерпретацією, є симптомом витіснення або компенсації психосексуального конфлікту. Наприклад, один із ключових моментів фрейдистської теорії — страх кастрації, який у чоловіка виникає на етапі дитячого розвитку при усвідомленні того, що жінка не має фалоса. Щоб зменшити цей тривожний досвід, психіка створює фетиш — об’єкт, який заміщує втрачену або відсутню ознаку. Цей об’єкт стає джерелом задоволення і водночас гарантією безпеки.
У сучасному світі фетишизм не завжди розглядається як патологія. У контексті сексуальної різноманітності, він часто стає елементом згодженої поведінки між партнерами. У рамках філософії бодіпозитиву та сексуальної свободи фетишистські вподобання дедалі частіше сприймаються як форма індивідуального самовираження, а не як порушення норми.
Іван Гудзенко
