Що таке феномен свідомості у філософії? Річ у тім, що сучасна людська свідомість, безсумнівно, є продуктом або ж, інакше кажучи, результатом історичного досвіду людства, розвитку багатьох поколінь. Для розуміння сутності свідомості потрібно звернутися до витоків її зародження. Розвиток свідомості відбувався паралельно із тваринною психікою. Так, з виникненням виду Homo Sapiens утворилися необхідні умови для появи людської свідомості. У живих організмів від початку виникає така основа психіки як відображення, за допомогою якої відбувається відтворення ознак, властивостей об‘єкта. Живий організм зазвичай володіє двома властивостями – подразливістю та чутливістю. Відображення – це інформаційна взаємодія, оскільки передавати інформацію, залишаючи про себе пам’ять в іншому, можливо. Інформацією можна вважати усе те, з чим живий організм взаємодіє.Форма розвитку свідомості простих організмів, що здатні відповідати на вплив навколишнього середовища, стала називатися подразливістю. Вона характерна пристосуванням організму, наприклад, рослини, тварини до оточуючого середовища. Така стадія психіки отримала назву сенсорної. Більш адаптовані організми набули здатності сенсорної (слух, зір, нюх, дотик) психіки та відображення окремих властивостей об‘єкта (мається на увазі колір, форма, температура).
Характерною ознакою у тварин є поява нервової системи, яка уможливлює активізацію відносин з навколишнім середовищем. Така стадія розвитку отримала назву перцептивної. Ще однією важливою вищою формою відображення у тваринному світі вважається сприйняття. За його допомогою об’єкт можна уявити повністю. Крім усіх стадій психіки, зазначених вище, людина володіє почуттями, волею, розвиває логічну та смислову пам’ять. Унаслідок такого складного процесу відбулося об‘єднання усіх частин форм психічного відображення в єдине ціле. Це і називається свідомістю.
То що ж таке «свідомість»? Нею ми окреслюємо таку вищу форму відображення реального світу, властиву лише людині, пов’язану з мовленнєвою діяльністю, мозковою функцією та яка полягає в цілеспрямованому відображенні дійсності, а також у побудові логічних дій з передбаченням результатів, розумному регулюванні та самоконтролі людської поведінки.
Виділяють головний стержень та спосіб існування свідомості – знання. Необхідно зауважити, що свідомість належить не навколишньому світу, а тільки суб‘єкту – людині. Не варто забувати про ще одну не менш важливу деталь: змістом свідомості є цей світ, його сторони, зв‘язки, в тому числі і закони. Тому феномен свідомості характеризується не інакше як суб‘єктивний вигляд матеріального світу.
Суб’єкт, тобто людина, на відміну від тварини, може пізнавати та усвідомлювати себе. Людській свідомості притаманні такі ознаки:
- самосвідомість;
- самоаналіз;
- самоконтроль.
Формування цих ознак відбувається тоді, коли людина починає виділяти себе з навколишнього середовища. У самосвідомісті полягає важлива відмінність людської психіки від тваринної. Свідомість – це не лише певний психічний стан, але вища форма відображення дійсності людиною. Людська свідомість структурно організована, її можна назвати цілісною системою, складеною з різних елементів, які перебувають між собою у закономірних відносинах. Свідомість людини розуміє предмет та співпереживає, тобто належить до змісту, який відображується у ньому.
Розвиток свідомості напряму залежить від наповнення новими знаннями про навколишній світ. Процес пізнання та усвідомлення речей відбувається на різних рівнях, через глибоке проникнення в об‘єкт і досягається ступенем чіткості розуміння.
Богдан Стрикалюк
