Фауст, племінник відомого антитринітарного теолога Лелія Социна, не мав формальної освіти, але рано відкинув ортодоксальні римо-католицькі вчення. У 1559 році його переслідувала інквізиція, тому він утік до Цюриха, де знайшов документи свого дядька Лелія, які значно вплинули на його власні переконання.
Його перша публікація, тлумачення прологу Євангелія від Івана, пропонувала бачення Христа як божественного за посадою, а не за природою. У 1563 році він повернувся до Італії, де працював секретарем у флорентійському дворі, зберігаючи видимість прихильності до римо-католицької церкви протягом 12 років. Після цього він провів три роки в Базелі, вивчаючи Святе Письмо, і завершив свою найважливішу працю «De Jesu Christo servatore» у 1578 році, яка була опублікована у 1594 році.
Подорожуючи до Трансільванії, Фауст Социн намагався переконати унітарного єпископа Ференца Давида відмовитися від його заперечення поклоніння Христу, але безуспішно (1578–79). Після цього Социн оселився в Кракові, Польща, де став ключовою фігурою в Малій реформатській церкві (Польські брати), що мала центр у колонії Раків. Під його керівництвом ця церква сформувала свою теологію.
Социн вчив, що досягнення вічного життя можливе через вивчення богооткровеного Святого Письма. Він розглядав Христа як повністю людську істоту, хоча й без гріха, яка своїми стражданнями навчала людей, як витримувати власні. Для Социна віра означала не лише прийняття вчення Христа як істинного, але й приводила до покаяння в гріхах та слухняності, що веде до вічного життя.
З 1587 по 1598 рік Социн жив у Кракові, але через ворожість місцевих жителів у 1598 році був змушений втекти до села Луцлавіце, де провів останні роки життя. Його незавершена праця «Christianae religionis institutio» можливо стала основою для Раковського катехізису (1605), що детально викладає социніанські ідеї. Введення творів Социна в Англію в XVII столітті значно вплинуло на подальший розвиток унітарної теології, особливо в питаннях про природу та діяльність Христа.
Іван Гудзенко
