З погляду еволюційної логіки, будь-яка жива істота — від косатки до кажана — має тіло й мозок, спеціально пристосовані для її екологічної ніші. Косатка, хоч і має з коровою спільних предків, не здатна функціонувати з коров’ячим мозком, адже її існування вимагає координації дій у морському середовищі, включно з мисливською поведінкою, ехолокацією, груповою комунікацією. Аналогічно, мозок кажана не є зменшеною копією мозку великої тварини, а цілком окремим адаптивним утворенням, призначеним для орієнтації в темряві, сприйняття ультразвукових імпульсів і надшвидкої моторної реакції. Людський мозок також еволюціонував для вирішення специфічних адаптивних завдань: розпізнавання облич, формування соціальних коаліцій, виявлення обману, оцінювання партнера для розмноження, планування майбутнього.
Фундаментом еволюційної психології стала спадщина Чарльза Дарвіна, який у другій половині XIX століття не лише обґрунтував загальні засади еволюції, а й прямо застосував їх до вивчення людських емоцій. У праці 1873 року він розглядав емоційні вирази як еволюційно закріплені сигнали, що служать комунікативним функціям між індивідами. Розгніване обличчя, зокрема, дозволяє демонструвати силу, уникаючи прямої конфронтації. Цей погляд значною мірою випередив пізніші уявлення про соціальні функції емоцій та мотивацій.
Інстинкти та реакція на подразники у класичних теоріях
Після Дарвіна ідеї біологічної зумовленості поведінки розвивалися у працях таких мислителів, як Вільям Джеймс і Вільям Макдугалл. Джеймс вважав, що більшість людських дій зумовлені інстинктами, а його уявлення про автоматичні реакції (як-от чхання) було спробою пояснити зв’язок між подразником і реакцією в контексті спадкової нейрофізіології. Макдугалл розширив цю концепцію, запропонувавши бачити інстинкти як багатоступеневі психологічні програми: від стимулу через емоційну реакцію до поведінкового акту. Він був одним із перших, хто систематизував еволюційне тлумачення соціальної поведінки, включно з агресією, альтруїзмом, турботою про нащадків.
Проте з 1920-х років у психології домінувати почав біхевіоризм, який відкидав вроджені механізми. За цим підходом, розум розглядався як «чиста дошка», а все людське поводження виводилося із досвіду, набутих рефлексів і умовних реакцій. Джон Б. Вотсон, один із провідних біхевіористів, відкрито дискутував із представниками еволюційного підходу, заперечуючи спадкову природу людських інстинктів.
У цей же період зросла роль культурного релятивізму, особливо завдяки антропологічним дослідженням. Вивчення різних племен і народів, які мали відмінні норми поведінки, обряди, уявлення про статеві ролі та родинні відносини, сприяло поширенню ідеї, що вся людська природа — це лише продукт соціального середовища. Проте подібна позиція зазнала критики вже у другій половині XX століття.
Повернення до біології та сучасний стан еволюційної психології
Дані, накопичені в міжкультурних дослідженнях, виявили дивовижну стабільність певних поведінкових моделей по всьому світу. Наприклад, чоловіки у більшості культур віддають перевагу жінкам, які перебувають у репродуктивному віці, тоді як жінки, у свою чергу, тяжіють до партнерів, спроможних забезпечити стабільність і ресурси. Ці уподобання тлумачаться як адаптивні стратегії, закріплені в еволюційному минулому: жіноча репродуктивна стратегія передбачає вибір стабільного партнера, тоді як чоловіча стратегія оптимізує кількість потенційного потомства.
Ще однією універсалією є існування батьківської участі в догляді за потомством у всіх культурах, що відрізняє людину від більшості ссавців. Еволюційна психологія пояснює це явище через вразливість людського немовляти (альтриціальність) і складність людських соціальних структур, що вимагають довготривалої співпраці обох батьків.
У сучасній еволюційній психології діє так званий «модульний» підхід до психіки. Згідно з ним, психіка не є єдиним монолітним механізмом, а складається з багатьох еволюційно сформованих механізмів — модулів, кожен з яких спеціалізований на окремих завданнях: розпізнавання зрадників, формування домінантної стратегії, виявлення облич, обробка мови, оцінка моральної справедливості. Такий підхід дозволяє поєднати біологічну зумовленість з варіативністю культур, адже модулі можуть по-різному активуватися залежно від середовища.
Іван Гудзенко
