Як і фізичне тіло, мозок продукт відбору. Так, наприклад, мозок кажана або косатки не може бути замінений на мозок іншого виду без втрати здатності до виживання. Кожен організм еволюціонував як цілісна система, в якій тіло і мозок взаємно адаптовані одне до одного. Людський мозок також розвивався у відповідь на специфічні умови життя первісних спільнот, у групах, з родинними зв’язками, конкуренцією за ресурси та необхідністю співпраці. Саме ці фактори сформували характерні моделі нашої соціальної поведінки.
Історичне коріння і формування ідеї
Першим, хто заклав основи еволюційного підходу до психіки, був Чарльз Дарвін. У своїй праці 1873 року він припустив, що емоційні вирази людини еволюціонували так само, як фізичні ознаки. Наприклад, вираз гніву виконує сигнальну функцію попереджає про готовність до конфлікту, одночасно надаючи шанс уникнути сутички. Такі емоції — це інструменти комунікації, що мають глибокі біологічні корені.
У 1890 році Вільям Джеймс у своїй праці «Принципи психології» вперше використав термін «еволюційна психологія». Він вважав, що інстинкти, як успадковані схеми реакцій, лежать в основі багатьох форм поведінки від чхання до складних соціальних дій. Пізніше Вільям Макдугалл поглибив цю ідею, описавши інстинкти як емоційно заряджені програми, що керують поведінкою людини, зокрема у соціальному середовищі.
Проте у 1920-х роках ці ідеї були витіснені біхевіоризмом. Представники цього напряму, зокрема Джон Б. Вотсон, наполягали на тому, що поведінка людини повністю визначається досвідом і вихованням, а не біологічною спадковістю. Популярність здобула гіпотеза «чистого аркуша», яка вбачала в людині істоту без вроджених моделей поведінки.
Повернення біологічної парадигми
У другій половині XX століття накопичилися численні дані, які заперечували гіпотезу чистого аркуша. Етнографічні дослідження продемонстрували наявність культурних універсалій: подібних моделей поведінки, які виявляються в різних народів незалежно від культури. Наприклад, чоловіків у всіх суспільствах більше приваблюють жінки у віці максимальної фертильності, тоді як жінки надають перевагу чоловікам, здатним до ресурсного забезпечення. Ці відмінності в уподобаннях мають чітке еволюційне пояснення.
Інший приклад батьківська поведінка. У більшості видів ссавців самці не вкладають ресурси у потомство. Проте в людей, навпаки, у всіх культурах наявні стійкі партнерські відносини між батьками. Це вказує на унікальну адаптацію до альтриціального типу розвитку коли потомство народжується безпорадним і потребує тривалого догляду з боку обох батьків. Така стратегія вимагає емоційних та соціальних механізмів, які формуються ще на біологічному рівні.
Концептуальні засади сучасної еволюційної психології
Сучасна еволюційна психологія сформувалась наприкінці 1980-х років як синтез ідей з етології, еволюційної біології, когнітивної науки, антропології та соціальної психології. Її фундаментом залишається дарвінівський принцип природного добору. Якщо зовнішня морфологія тварин відображає пристосування до конкретного середовища (наприклад, форма тіла тюленів і дельфінів), то не менш значущими є й пристосування поведінкові, які забезпечують ефективну взаємодію із середовищем.
Поведінкові програми людини, за гіпотезою еволюційної психології, формувалися в умовах доцивілізаційного способу життя. Наші когнітивні схеми, емоційні реакції, навіть соціальні уподобання — це результат відбору, що діяв упродовж сотень тисяч років. Наприклад, схильність до об’єднання в групи, лояльність до «своїх» і підозрілість до «чужих» мають глибоке еволюційне підґрунтя вони були корисні для виживання в умовах обмежених ресурсів і зовнішньої загрози.
Іван Гудзенко
