Найважливішим твором Евгемера була книга «Ієра Анаграф» («Священний напис»), написана на початку III століття до н. е. і перекладена латиною поетом Еннієм (239–169 рр. до н. е.). До нашого часу збереглися лише окремі фрагменти як грецького оригіналу, так і латинського перекладу.
Утопічна подорож до Панхеї
Твір Евгемера написано у формі оповіді від першої особи. За його сюжетом, македонський цар Кассандр (305–297 рр. до н. е.) відправляє автора в уявну експедицію до Індійського океану. Під час цієї подорожі він опиняється на дивовижному острові Панхея.
Острів описаний як ідеальне суспільство з чіткою соціальною структурою. Там існувало три головні стани: жерці та ремісники, землероби, а також воїни та пастухи. У центрі Панхеї стояв храм Зевса, де Евгемер знаходить «священний напис», що й дав назву його творові.
Боги як обожнені люди
Згідно з написом у храмі, Зевс, його батько Кронос, дід Уран, а також інші боги грецького пантеону насправді були смертними. Їх возвеличили та почали вшановувати як богів завдяки їхнім діянням і заслугам. Такий підхід мав пояснити походження міфологічних уявлень через історичні постаті.
Можливо, Евгемер лише узагальнив те, що вже побутувало в грецькій традиції стосовно окремих постатей, наприклад Діоніса чи Геракла, яких часто вважали колись живими людьми. Також його ідеї могли формуватися під впливом елліністичних культів правителів, що поширилися після завоювань Александра Македонського і закріпили традицію обожнення царів.
Філософське та релігійне значення
Творчість Евгемера поєднувала елементи художньої літератури, політичного утопізму та теології. У стародавньому світі його сприймали неоднозначно: дехто вважав його атеїстом, оскільки він намагався звести богів до рівня історичних особистостей.
Згодом ідеї Евгемера знайшли нове застосування у християнській апологетиці. Такі автори, як Лактанцій, використовували його концепцію для доведення переваги християнського Бога над язичницькими божествами. На думку цих мислителів, якщо давні боги були лише людьми, вони не могли зрівнятися з істинним божественним началом.
Хоча твір «Ієра Анаграф» зберігся лише у фрагментах, він залишив глибокий слід в історії античної думки. Теорія Евгемера — евгемеризм — стала важливим напрямом у вивченні міфології, вплинула на античну філософію, християнську літературу та подальші європейські уявлення про походження релігії.
Іван Гудзенко
