З часу свого першої публікації, ця книга пережила більше двадцятип’яти видань, але її проблематика не втратила свою актуальність. І все через те, що Фром повернув від класичного психоаналізу, який дивився на неврози під кутом сексуальних бажань людини. Він вважав, що людину потрібно розглядати у всій цілісності, екзистенціального питання про його існування. Фром намагався перевести акцент з біологічних мотивів що обумовлюють людську поведінку у психоаналізі на соціальні фактори. Він намагався показати, що людська натура, його пристрасті є продуктом культури.Всі ми схильні думати, що падіння тоталітарних режимів, встановлення демократії у багатьох країнах світу принесло нам свободу, а вона у свою чергу принесла людині незалежність та раціональність існування, але у той же час ізолювала її, викликала у неї відчуття безпомічності та стурбованості. Цю ідею можна простежити на протязі всієї книги. Виходячи з цього перед людиноє є два вибори: 1. звільнення від свободи за допомогою нової залежності, нового підпорядкування 2. чи дорости до повної реалізації позитивної свободи, яка заснована на неповторності та індивідуальності кожного.
Фром робить історичний екскурс у розвитку свободи. Отже на його думку в улюблені віки умберто Еко — Середньовіччя, свободи фактино не існувало. Людська поведінка була повністю обумовлена церквою та суспільством поділеним на класи. Ти не менш людина відчувала єдність зі світом та була щаслива, адже у неї не було великого поля дли вибору.
Протестантизм, який прибрав посередника між людиною та Богом зробив її більш вільною, але й більш стурбованою. Однак все це було лише підготовкою. капіталізм не тільки звільнив людину від традиції, але й вніс великий вклад у розвиток позитивної свободи. З іншої сторони людина стала ще більш самотньою, ізольованою та безсилою. Капітал отримав вирішальну роль впливу на особисту свободу людини. Закони ринку зробили з людини товар, який можна продати чи купити.
Саме тут Фром підводить нас до механізму втечі від свободи. Один з механізмів – це апелювання до якоїсь зовнішньої сили, за допомогою якої людини намагається поповнити свою. Проявляється це через садизм та мазохізм.Так, наприклад описуючи А. Гітлера Фром звернув увагу на те, що повз всіх проявів садизму, який виявляється у його книзі «Майн кампф» та ідеології фашизму, диктатор преклонявся перед Богом та іншими містичними силами, що було проявом мазохізму.
Отже, що таке свобода за Фромом!? Позитивна свобода – це спонтанність активностей всієї особистості людини, вона передбачає необумовлене визнання унікальності людського індивіду. Для того, щоб зрозуміти спонтанність, варто подивитися на дітей. Вони думають та відчувають по особливому безпосередньо. Інша частина спонтанності — це творча праця, яка поєднує людину з природою у акті творення. Така свобода дає можливість розкрити людину як особистості. Саме до такої свободи необхідно прагнути.
Антон Лисенко
