Становлення Єрусалимської церкви відбулося в ранньохристиянський період , пов’язане із зішестям Святого Духа на учнів Христових в день Св. П’ятидесятниці в м. Єрусалимі. Її ще називають «Матір’ю усіх церков », оскільки проповідь Святого Євангелія розпочалася саме у цьому місці і поширилася за межі Іудеї до усіх кінців землі адептами Ісуса Христа – апостолами. Крім того, вона мала ще іншу назву – Сіонська церква. Єпископом Єрусалимської церкви і керівником іудео-християнської релігійної спільноти було обрано Якова, брата Господнього.Внаслідок Іудейської війни 66-70 років з могутньою Римською імперією, Єрусалим опинився під владою сильніших. У святому місті не залишилося «каменя на камені» після взяття його стін імператором Титом Веспасіаном. Поступове відновлення церкви почало здійснюватися тільки у ІV столітті, оскільки рішенням Халкідонського собору 451 року було встановлено: єрусалимському єпископу дозволено носити титул патріарха.
Після арабського завоювання відбувся її занепад, внаслідок христових походів 1099 року Єрусалим потрапив під вплив латинізації, супроводжувався цілковитим витісненням православних з їхніх храмів та монастирів. Тому патріархи змушені були залишити Єрусалим і зосереджувати церковне керівництво вже з Константинополя. Палестина перетворюється на справжню арену військових баталій між хрестоносцями і сарацинами. Спочатку її завойовують мамлюку, зруйнувавши храми, знищивши духовенство з метою викорінення християнства і насадження своєї релігії. У 1453 році після взяття Візантії турецькими військами, становище православної церкви в Єрусалимі погіршувалося. Проте після турецької експансії 1517 року настав період мирного життя для віруючих Єрусалимської церкви. Оттоманська імперія дала можливість закріплення позицій Єрусалимського патріархату у Палестині.
У 1534 році патріархом Дорофеєм ІІ було знято з себе омофор. Відповідно це означало закінчення патріаршества в період арабського завоювання. Православні греки на чолі з єрусалимським патріархом Германом І шукали милості у російського царя Івана Грозного. Справи церкви поступово налагоджувалися з появою фінансових засобів, які давали можливість ремонтувати старі будівлі, також з’явилася нова богослужбове начиння. Враховуючи ситуативні моменти передачі святилищ у руки православних греків за рішенням каді , можна побачити облесливість і підкуп католиками паші і ув’язнення ними патріарха Феофана ІІІ. В тім патріарх, підкупивши єрусалимського євнуха втік до Константинополя.
На даний час Єрусалимська православна церква нараховує 2 митрополій у місті Птолемаїді та Назареті, 1 автономної архієпископії у Синаї, нараховує понад 37 православних храмів, йорданський монастир, спотергіаються храми в Ізраїлі – 17, Палестині – 11, двадцять чотири монастирі, в Старому Єрусалимі їх 19. Найвідоміші з них такі: Гробу Господнього, Віфлиємський, Іоана Передтечі, Лавра святого Сави Освяченого, преподобного Онуфрія Великого і інші. Синайська автономна архієпископія має у своє складі монастир св. великомучениці Катерини. Очолюється Високопреосвященішим архієпископом Синайським, Фаранським, Рафаїмським. Резиденція архієпископа розташована у столиці Єгипту – Каїрі.
Також ієрархами Єрусалимської православної церкви є 24 грецькі архієпископи, один із них є арабом за походженням — Ханна (грецьке ім’я в чернецтві Феодосій ). Єрусалимська церква складає 130 000 православних віруючих як палестинських так і ізраїльських арабів, у місті нараховується 8000 осіб. Богослужіння здійснюються на двох мовах як і в Антіохійській православній церкві. Обрання глави Єрусалимської православної церкви відбулося влітку у 2005 році. Очолив її Єрусалимський патріарх Феофіл ІІІ.
Патріарх носить такий офіційний титул « Його Божественне Блаженство Патріарх Святого міста Єрусалима та усієї Палестини , Сирії, Аравії, всього Заіордання , Кани Галилейської і святого Сиону». У диптиху Константинопольського патріархату Єрусалимська православна церква на чолі якої стоїть Феофіл ІІІ посідає п’яте місце. Резиденція Єрусалимського патріарха розташовується у місті Єрусалимі поруч із кафедральним собором Храму Воскресіння Христового (фундатором будівництва був імператор Констянтин Великий та його матір Єлена ). Близько 18% усіх земельних володінь є церковною власністю єрусалимського патріархату, включаючи кнесет (ізраїльський парламент) та резиденцію ізраїльського президента, які належать до його території.
Богдан Стрикалюк
