Ернст Мах народився 18 лютого 1838 року в Чирліц-Турасі (нині частина міста Брно, Чеська Республіка). Його початкову освіту забезпечували батьки, які навчали його вдома до 14 років. Після короткого навчання в гімназії він вступив до Віденського університету в 17 років, де здобув ступінь доктора фізики у 1860 році.
Його наукова кар’єра розпочалася у Відні, де Мах викладав механіку та фізику до 1864 року, після чого обійняв посаду професора математики в університеті міста Грац. Саме в цей час він зацікавився питаннями психології та фізіології відчуттів, хоча продовжував займатися фізичними дослідженнями.
Смуги Маха та психологія сприйняття
У 1860-х роках Мах відкрив явище, яке згодом отримало назву «смуги Маха» – це оптичний феномен, коли людське око сприймає яскраві або темні смуги поблизу меж зон різного освітлення. Це відкриття стало важливим внеском у розуміння фізіології сприйняття.
Дослідження в Празі
У 1867 році Ернст Мах став професором експериментальної фізики в Карловому університеті в Празі. Протягом 28 років він активно займався науковою діяльністю, досліджуючи кінестетичні відчуття, які пов’язані з рухом і прискоренням.
Між 1873 і 1893 роками Мах розробив оптичні та фотографічні методи вимірювання звукових хвиль і вивчення їх поширення. Його дослідження звукових хвиль призвели до формулювання принципу надзвуку та введення числа Маха – величини, що описує співвідношення швидкості тіла до швидкості звуку.
Філософські погляди
У своїй праці «1886, «Внесок до аналізу відчуттів» Мах висунув концепцію, що всі знання базуються на відчуттях. Він стверджував, що явища можна зрозуміти лише через досвід, а наукові твердження мають бути емпірично перевірені.
Його позиція щодо заперечення таких метафізичних понять, як абсолютний час і простір, підготувала ґрунт для теорії відносності Альберта Ейнштейна. Більше того, Мах сформулював принцип Маха, згідно з яким інерція тіла залежить від взаємодії з усією рештою матерії у Всесвіті. Ця ідея мала значний вплив на розвиток сучасної фізики.
Повернення до Відня та завершення кар’єри
У 1895 році Ернст Мах повернувся до Віденського університету, де викладав індуктивну філософію. Проте у 1897 році він переніс інсульт, що змусило його залишити активну наукову діяльність. У 1901 році його призначили членом австрійського парламенту, і він присвятив себе писемницькій діяльності.
Серед його пізніх робіт варто відзначити «Знання і помилка», 1905 та автобіографію, опубліковану у 1910 році. Ернст Мах помер 19 лютого 1916 року в Хаарі, Німеччина.
Ідеї Ернста Маха залишаються важливими для сучасної фізики, філософії науки та психології. Його строгі вимоги до емпіричної перевірки наукових концепцій і заперечення метафізики проклали шлях до радикальних змін у розумінні природи простору, часу та руху.
Іван Гудзенко
