Шлях до науки: ранні роки та освіта
Фромм розпочав свою академічну кар’єру у Гейдельберзькому університеті, де в 1922 році здобув ступінь доктора філософії. Подальше навчання в Мюнхенському університеті та Берлінському психоаналітичному інституті привело його до вивчення психоаналізу. Спочатку він був учнем Зиґмунда Фрейда, однак швидко почав критикувати надмірний акцент свого наставника на несвідомих потягах, натомість пропонуючи ширший підхід, який включав культурні та соціальні фактори.
Фромм вважав, що особистість людини формується не лише біологією, а й впливом культури. Цей підхід зробив його однією з ключових фігур серед соціально орієнтованих психоаналітиків.
Еміграція та розвиток ідей
У 1933 році, рятуючись від нацистського режиму, Фромм емігрував до США. Тут його ідеї про взаємозв’язок між індивідуальними потребами та суспільними структурами почали здобувати популярність, але також викликали суперечки серед ортодоксальних фрейдистів. Він працював у Колумбійському університеті, а пізніше – в Беннінгтонському коледжі та Національному автономному університеті Мексики.
Його найбільш знаковою роботою стала книга «Втеча від свободи» (1941), де він досліджує, як модернізація і розвиток індивідуальної свободи породжують тривогу, яка може змушувати людей тягнутися до тоталітарних ідеологій.
Гуманістична психологія та критика сучасного суспільства
У своїх працях, таких як «Розсудливе суспільство» (1955) та «Мистецтво любити» (1956), Фромм критикував споживацьке суспільство за його відчуження від людської сутності. Він стверджував, що економічні системи та соціальні інститути часто пригнічують природні потреби людей, створюючи конфлікти, які впливають як на індивідуальну психіку, так і на суспільство загалом.
Фромм також досліджував людську природу, етику та любов, виступаючи за створення «розсудливого суспільства», в якому людина зможе реалізувати свої потреби без шкоди для своєї особистості.
Книги, які змінили уявлення про психоаналіз
Окрім згаданих праць, Еріх написав низку інших впливових книг:
«Людина для себе» (1947) – дослідження етики та людських цінностей.
«Психоаналіз і релігія» (1950) – аналіз зв’язків між вірою та психоаналітичними ідеями.
«Чи може людина переважати?» (1961) – у співпраці з Д. Т. Судзукі та Р. Де Мартіно.
«Революція надії» (1968) – заклик до гуманізації суспільства.
Фромм залишив по собі багатогранну спадщину, яка вплинула на розвиток гуманістичної психології, філософії та соціології. Його ідеї щодо любові, свободи та відчуження резонують і сьогодні, коли сучасне суспільство стикається з кризами ідентичності та взаєморозуміння.
Він помер 18 березня 1980 року в Швейцарії, але його ідеї залишаються живими, надихаючи нові покоління дослідників і мислителів.
Іван Гудзенко
