Еразм був другим позашлюбним сином священика Рожера Жерара та Маргарет, доньки лікаря. Освіту здобував у школі Святого Лебуіна в Девентері, де познайомився з гуманістичними ідеями завдяки викладачам Яну Сінтену та Александру Хегіусу. Уже в юності виявив хист до латинської поезії, яку писав у класичному стилі.
Після смерті батьків опікуни віддали його до школи в Гертогенбосі, якою керували «Брати спільного життя». Там панувала сувора дисципліна, яку сам Еразм згадував як засіб зламати волю учнів. Згодом він вступив до монастиря каноніків-августинців у Стейні, де провів близько семи років. У цей час він почав знайомитися з працями італійських гуманістів, зокрема Лоренцо Валли, і створив трактат Antibarbarorum liber, у якому виступив проти схоластичної традиції.
У 1492 році його висвятили на священика, проте монастирське життя здавалося йому ворожим до гуманістичних студій. З радістю він прийняв запрошення стати секретарем єпископа Камбре Генріха Бергенського, що дозволило залишити монастир.
Формування гуманіста
У 1495 році Еразма відправили до Паризького університету для студій з теології. Він був розчарований суворим режимом Колежу де Монтегю, але саме в цей період почав викладати латину й працювати над своїми першими підручниками — Колоквіями та Адагіями. Останні швидко здобули популярність у школах Європи.
У 1499 році він уперше відвідав Англію, де познайомився з Томасом Мором і Джоном Колетом. Від Колета він перейняв ідею «первісного богослов’я» — вивчення Біблії та Отців Церкви в дусі раннього християнства, без схоластичної казуїстики. Це спонукало Еразма вивчати грецьку мову й тексти апостола Павла.
У 1503 році він написав трактат Enchiridion militis Christiani («Довідник християнського лицаря»), де закликав до внутрішньої побожності та особистого вивчення Святого Письма. Цей твір став маніфестом християнського гуманізму.
Подорож до Італії (1506–1509) відкрила перед ним світ видавничої культури Венеції та гуманістичного кола навколо друкаря Альда Мануція. Там він підготував розширене видання Адагій з понад трьома тисячами прислів’їв, що принесло йому широку славу.
Літературна діяльність та вплив
Повернувшись до Англії, Еразм написав свій найвідоміший сатиричний твір Похвала дурості (1509), у якому іронічно змалював вади суспільства й духовенства. Книга стала одним із символів європейського гуманізму.
Найбільше значення мала його робота над критичним виданням грецького тексту Нового Завіту, вперше опублікованим 1516 року в Базелі. Поряд з текстом він подав власний латинський переклад і докладні анотації. Це видання мало величезний вплив на подальші біблійні студії, стало основою для перекладів, зокрема для Лютерового німецького Нового Завіту, і започаткувало нову еру у вивченні Святого Письма.
Важливою частиною його праці стали коментарі до Отців Церкви та численні «перефрази» біблійних книг, спрямовані на популяризацію християнського гуманізму. Він розвивав ідею «філософії Христа» — простого, морального та внутрішнього способу віри, що протиставлявся як надмірній схоластичній ученості, так і ритуалізму церковного життя.
Відносини з Реформацією
Поява Реформації поставила Еразма в складне становище. Його критика церковних зловживань і заклики до оновлення зробили його авторитетом для багатьох послідовників Лютера. Водночас він засуджував розрив із Римом і прагнув зберегти єдність Церкви.
У 1524 році Еразм вступив у полеміку з Лютером щодо проблеми свободи волі. У трактаті De libero arbitrio («Про свобідну волю») він захищав можливість морального вибору людини, тоді як Лютер у відповідь у праці De servo arbitrio («Про рабство волі») наполягав на абсолютній залежності людини від Божої благодаті. Ця суперечка виявила глибинні розбіжності між гуманістичним і реформаторським підходами до віри.
В останнє десятиліття життя Еразм мешкав переважно в Базелі, де співпрацював з друкарем Йоганном Фробеном. Він продовжував перевидавати й удосконалювати Новий Завіт (усього п’ять редакцій), працював над виданням творів святих Отців і займався педагогічними трактатами. Його твори поширювалися по всій Європі, формуючи новий інтелектуальний клімат.
Помер Еразм 12 липня 1536 року в Базелі. Він залишив спадщину, що поєднала античний гуманізм із християнським світоглядом. Його ідеї стали важливим чинником розвитку європейської науки, освіти та культури.
Іван Гудзенко
