Народившись у 1907 році в Борнмуті, Блант отримав класичну освіту, що заклало основи його майбутньої академічної кар’єри. Навчання в Трініті-коледжі Кембриджського університету познайомило його з колом молодих інтелектуалів, серед яких були Гай Берджесс та Дональд Маклін. Саме в цей період сформувався його інтерес до марксизму, що згодом призвів до співпраці з радянськими спецслужбами.
Наукова кар’єра та внесок у історію мистецтва
Протягом 1930–1960-х років Блант здобув міжнародне визнання як експерт у галузі європейського живопису XVII століття. Його монографія про Ніколя Пуссена залишається фундаментальною працею в мистецтвознавстві. Призначення на посаду інспектора королівських портретів (1945) та директора Інституту Курто (1947) підтвердило його авторитет у наукових колах.
Шпигунська діяльність у контексті геополітики
Паралельно з академічною роботою Блант брав участь у діяльності так званої «Кембриджської п’ятірки» – групи британських шпигунів, які передавали секретні дані СРСР. Його роль у МІ-5 під час Другої світової війни дозволила радянській розвідці отримувати критичну інформацію про операції західних союзників. Особливу увагу дослідників викликає його участь у організації втечі Берджесса та Макліна у 1951 році.
Викриття та суспільний резонанс
У 1964 році, після свідчень Кіма Філбі, Блант був викритий, проте уряд Великобританії уник публічного скандалу, надавши йому імунітет у обмін на співпрацю. Лише у 1979 році прем’єр-міністр Маргарет Тетчер офіційно оголосила про його зраду, що призвело до позбавлення лицарського звання.
Архівні матеріали, опубліковані Британською бібліотекою у 2009 році, виявили складність морального вибору Бланта. У своїх мемуарах він визнавав шпигунську діяльність «помилкою», проте не розкривав деталей операцій. Сучасні дослідники розглядають його біографію як кейс для аналізу взаємодії інтелектуальної еліти з тоталітарними режимами.
Іван Гудзенко
