Левінас розпочав своє філософське навчання в 1923 році в Страсбурзькому університеті, де познайомився з основними течіями європейської філософії. У 1928–1929 роках він навчався у Фрайбурзькому університеті, де відвідував семінари Едмунда Гуссерля та Мартіна Хайдеггера. Саме під впливом Гуссерля Левінас зацікавився феноменологією, але згодом розвинув власний підхід, який значно відрізнявся від ідей його вчителів.
Досвід Другої світової війни та його вплив
Під час Другої світової війни Левінас служив офіцером у французькій армії, але в 1940 році потрапив у полон до німецьких військ. П’ять років, проведених у таборі для військовополонених, стали важливим етапом у його житті, що значно вплинув на його філософські погляди. Після війни Левінас повернувся до викладацької діяльності, обіймаючи посаду директора ENIO до 1961 року. Згодом він викладав у таких престижних університетах, як Університет Пуатьє, Університет Париж X (Нантер) та Сорбона.
Критика онтології та примат етики
Однією з центральних тем творчості Левінаса є критика онтології як «першої філософії». Він стверджував, що онтологія, яка зосереджена на дослідженні буття, прагне до створення тотальності, де «інше» зводиться до однаковості. Це прагнення до тотальності, на думку Левінаса, є проявом інструментального розуму, який використовується для панування над іншим.
Левінас вважав, що західна філософія, з її акцентом на онтологію, демонструє «волю до панування», що призвело до таких криз XX століття, як тоталітаризм. На противагу цьому, він пропонував зосередитися на етиці, яка, на його думку, є першою філософією. Етика Левінаса ґрунтується на понятті «обличчя Іншого», яке символізує безмежну трансцендентність та інакшість.
Філософія «Іншого»
Левінас стверджував, що відношення до Іншого є основним етичним виміром людського існування. «Обличчя Іншого» вимагає від людини визнання морального боргу, який ніколи не може бути повністю погашений. Це відношення є нескінченним, на відміну від онтологічного підходу, який розглядає Іншого як об’єкт для пізнання.
Ця ідея стала основою його філософського проекту, який часто описують як спробу «перекласти іврит на грецьку» — тобто поєднати етичну традицію єврейського монотеїзму з мовою західної філософії.
Еммануель Левінас залишається однією з ключових фігур у філософії XX століття. Його критичний підхід до онтології, акцент на етиці та концепція «Іншого» продовжують впливати на філософську думку, відкриваючи нові горизонти для розуміння людського існування та моральних відносин.
Іван Гудзенко
