Навчався в престижному ліцеї Луї-ле-Гран у Парижі, після чого у 1879 році вступив до Вищої нормальної школи (École Normale Supérieure). Там його зацікавила філософія, мораль та політичні ідеї. Його однокурсниками були Жан Жорес і Анрі Бергсон. У 1882 році Дюркгейм склав іспити, але без відзнаки. Після цього викладав філософію в провінційних ліцеях, а у 1885–1886 роках стажувався в Німеччині, де познайомився з експериментальною психологією Вундта.
У 1887 році Дюркгейма призначили викладачем соціальної науки в Університеті Бордо — це була перша така посада у Франції. У 1902 році його перевели до Сорбонни, де він працював до смерті 15 листопада 1917 року.
Основні ідеї та внесок у соціологію
Еміль Дюркгейм заклав підвалини емпіричної соціології, наголосивши на тому, що суспільство має розглядатися як об’єктивна реальність, а не як сукупність індивідуальних уявлень. Він увів поняття «соціальний факт» — це спосіб мислення, дії чи відчуття, який є зовнішнім щодо індивіда та має примусовий характер. Такі факти, як право, мораль, звичаї, релігія, освіта, є об’єктами соціологічного аналізу.
У своїй концепції «колективної свідомості» він стверджував, що кожне суспільство має спільну систему вірувань та уявлень, яка визначає поведінку індивідів. Дюркгейм вважав, що саме ця колективна свідомість формує соціальний порядок і є джерелом моральної інтеграції.
Інше ключове поняття — «аномія», що описує стан суспільства, коли відсутні або послаблені соціальні норми. Аномія, за Дюркгеймом, є причиною соціальних патологій, включаючи зростання самогубств, злочинності та дезінтеграції.
Головні праці
- «Про розподіл суспільної праці»
У цій праці Дюркгейм показав, як розвиток суспільства пов’язаний із зростанням диференціації функцій і виникненням органічної солідарності замість механічної. - «Правила соціологічного методу» (Les Règles de la méthode sociologique, 1895)
Тут він сформулював методологічні принципи соціології як науки. Дюркгейм наполягав, що соціальні факти слід вивчати як речі, об’єктивно й незалежно від суб’єктивних уявлень. - «Самогубство» (Le Suicide, 1897)
Це одне з перших емпіричних досліджень у соціології. Автор класифікував типи самогубства (егоїстичне, альтруїстичне, аномічне, фаталістичне) та довів, що вони мають соціальну природу. - «Елементарні форми релігійного життя» (Les Formes élémentaires de la vie religieuse, 1912)
Дюркгейм досліджував релігію австралійських аборигенів і показав, що релігія — це відображення суспільства. Він визначив релігію як систему вірувань, що поділяє світ на сакральне і профанне.
Дюркгейм заклав основи наукової соціології як самостійної дисципліни, що спирається на емпіричне дослідження і строгі методи аналізу. Його учні, зокрема Марсель Мосс і Моріс Гальвакс, продовжили його дослідження. Він також мав вплив на структурний функціоналізм у ХХ столітті.
Іван Гудзенко
