Роль Еля в угаритському пантеоні
У міфології Угариту Ель зображується як патріархальний бог, батько богів та людей, «володар вічності» і володар усього сущого. Його титулом часто було слово «бик», що вказує на його силу, плодючість та верховенство серед інших богів. Іншим його епітетом було «творець/володар неба і землі», що підкреслювало його космогонічну функцію.
Попри своє найвище положення, Ель не був активним героєм у міфологічних наративах. Його функція полягала радше у створенні та впорядкуванні світу, ніж у безпосередній участі в динамічних конфліктах. Основна дія більшості угаритських міфів зосереджена на молодших богах, його синах і дочках, серед яких найвизначнішим був Ваал, бог бурі та дощу, який уособлював сезонне відновлення родючості.
Іконографія та символізм
Ель зображувався у вигляді поважного старця з довгою бородою, що символізувала мудрість і давнину. У деяких образах він мав пари крил, можливо, як знак його піднесеного статусу або зв’язку з небесами. Такий образ створює асоціацію з уявленням про всемогутнього і відстороненого деміурга.
Відповідно до семітських міфів, Ель мешкав у святилищі на горі або біля джерела «на краю світу», в уявному місці, де проходить межа між світом богів і людей. Його присутність у цьому космічному просторі вказувала на його роль як стабілізуючої сили світопорядку.
Ель у єврейській традиції
У біблійній традиції ім’я Ель зберігає своє значення як загальний термін для «бога», проте набуває особливого значення в контексті монотеїзму. У Старому Завіті Ель часто є синонімом Ягве, особливо у складених формах імен, як-от Ел-Шаддай («Бог Всемогутній»), Ел-Еліон («Бог Всевишній»), або Елохім — множинна форма, яка семантично означає однину, але стилістично надає велич.
Це відображає процес релігійної трансформації, коли Ель як архетипічний верховний бог поглинається новим монотеїстичним уявленням про єдиного Бога, властивим юдаїзму. Ймовірно, цей процес став наслідком як богословської еволюції, так і культурного впливу релігій сусідніх народів.
Іван Гудзенко
