Філософія та розвиток руху
Ідейні витоки ефективного альтруїзму сягають праць Пітера Сінгера та Вільяма Макаскілла. Сінгер у своєму есе «Голод, багатство та мораль» (1972) уперше запропонував раціонально оцінювати моральні дії за їхнім реальним впливом на зменшення страждання. Пізніше в книзі «Звільнення тварин» (1975) він розширив концепцію, включивши в коло моральної відповідальності всіх живих істот.
Макаскілл, спільно з філософом Тобі Ордом, у 2000-х роках заклав практичну основу руху, досліджуючи ефективність благодійних організацій і створивши ініціативи GiveWell, 80,000 Hours та Даємо, що можемо. Ці структури не просто закликають до пожертв, а аналізують, куди гроші принесуть найбільше добра.
Його книги «Робіть добро краще» (2015) та «Що ми винні майбутньому» (2022) сформулювали сучасну етику довгостроковості: моральний обов’язок перед майбутніми поколіннями є таким самим важливим, як і перед нинішніми.
Відмінність від утилітаризму
Попри схожість з утилітаризмом, ефективний альтруїзм не зводиться до арифметики щастя. Якщо утилітаризм прагне максимізувати суму задоволення та мінімізувати біль, то ефективний альтруїзм наголошує на раціональному пошуку способів творити добро, спираючись на наукові дані, етичну аргументацію та соціальну дію.
Критика та виклики
Попри свій вплив, рух не позбавлений критики. Його звинувачують у соціальній однорідності, адже більшість активних учасників — це представники західної академічної еліти. Також лунають зауваження, що надмірна увага до гіпотетичних майбутніх ризиків — наприклад, домінування штучного інтелекту — може відвертати ресурси від актуальних проблем сьогодення: голоду, безпритульності чи хвороб.
Іван Гудзенко
