Ефект ореолу

Ефект ореолу — це когнітивне упередження, яке проявляється у помилці в міркуваннях, за якої враження, сформоване на основі однієї риси чи характеристики, впливає на численні судження або оцінки непов’язаних між собою факторів. Інакше кажучи, позитивні або негативні риси, помічені в одній сфері, поширюються на сприйняття інших характеристик людини, навіть якщо між ними немає логічного зв’язку.

Історія дослідження

Феномен вперше був описаний американським психологом Едвардом Л. Торндайком у 1920 році. Під час експериментів він просив командирів оцінити своїх підлеглих за різними критеріями — інтелектом, статурою, лідерськими якостями та характером, причому без особистого спілкування з ними. Результати показали чітку кореляцію між непов’язаними ознаками. Солдати, які здавалися вищими на зріст або привабливішими зовні, водночас отримували вищі оцінки за інтелект і дисципліну. На основі цих спостережень Торндайк дійшов висновку, що люди схильні узагальнювати враження про особистість, виходячи з однієї помітної риси, яка створює «ореол» навколо всієї постаті.

Подальші експерименти

У 1946 році польсько-американський психолог Соломон Аш розвинув дослідження, виявивши тісний зв’язок ефекту ореолу з ефектом первинності. Його експерименти показали, що перші враження відіграють вирішальну роль у формуванні загальної оцінки людини.

У сучасному суспільстві ефект ореолу проявляється у різних сферах — від реклами, де відома особистість підвищує довіру до продукту, до судових процесів, де зовнішня привабливість підсудного може впливати на рішення присяжних.

Іван Гудзенко