Джудіт Батлер: філософія гендеру, ідентичності та перформативності

Джудіт Батлер (народилася 24 лютого 1956 року в Клівленді, штат Огайо, США) – американська філософиня, чиї новаторські ідеї про перформативність гендеру та статі суттєво вплинули на розвиток франкоцентристської філософії, теорії культури, квір-теорії та феміністської думки кінця ХХ – початку ХХІ століття. Їхні концепції змінили уявлення про гендер, ідентичність і політичну діяльність у сучасному світі.

Джудіт Батлер розпочалася філософське навчання Беннінгтонському коледжі, а згодом продовжила в Єльському університеті, де Батлера здобула ступінь бакалавра (1978), магістра (1982) та доктора філософії (1984). У процесі навчання в Батлер формувалися свої погляди, вивчаючи праці Гегеля, Ніцше, Фуко та інших мислителів.

Перформативність гендеру та статі

Джудіт Батлер здобула міжнародну славу завдяки своїй книзі «Гендерні проблеми: фемінізм і підрив ідентичності» (1990). У цій роботі вона запропонувала революційну концепцію: гендер не є природною або біологічно детермінованою характеристикою, а соціально сконструйованою ідентичністю, яка виникає через постійне повторення культурно обумовлених дій і мовних практик.

Батлер стверджувала, що:

1. Гендер – це перформативний процес. Це означає, що гендерні ролі не є результатом внутрішньої сутності, а формуються через дії, які створюють ілюзію стабільності.
2. Секс також є соціальною конструкцією. Батлер доводила, що навіть біологічна стать (чоловік чи жінка) є продуктом дискурсивних практик, які утверджують її через висловлювання, наприклад, «Це дівчинка!» чи «Це хлопчик!»
3. Гетеронормативність як система влади. Вона описувала «гетеросексуальну матрицю» – суспільний порядок, у якому гендер, стать і сексуальність взаємопов’язані для підтримки традиційних уявлень про норму.

У книзі Батлер також розвивала ідею про те, що індивідуальна ідентичність не є чимось фіксованим, а формується в процесі постійної взаємодії із соціальними та культурними структурами.

Політика гендерної субверсії

Джудіт Батлер підкреслювала, що радикальні зміни можливі через підрив традиційних гендерних ролей. Найбільш явним прикладом такого підриву є «гендерна пародія», наприклад, практика переодягання у драг-культурі. Вона демонструє, що гендер – це не природна даність, а культурний конструкт, який можна поставити під сумнів.

Батлер також критикувала традиційний фемінізм за те, що він, на її думку, некритично сприймав категорію «жінки». Вона стверджувала, що ця категорія може бути виключаючою і не враховувати досвіду небінарних, трансгендерних або квір-ідентичностей.

Іван Гудзенко