Джордж Тірелл народився в англіканській сім’ї, але вже у 1879 році прийняв католицизм. У 1880 році він приєднався до Товариства Ісуса (єзуїтів), де пройшов повний курс духовної підготовки. Після рукоположення в 1891 році Тірелл був призначений викладачем філософії в єзуїтському коледжі Stonyhurst College у Ланкаширі. Саме в цей період він почав формулювати свої ліберальні погляди, які згодом стали основою його філософської та богословської діяльності.
Філософія та модернізм
Тірелл вважав себе частиною ліберальної католицької традиції, натхнення для якої він знаходив у працях святого Джона Генрі Ньюмана. Він стверджував, що кожна епоха має право інтерпретувати християнське вчення у світлі сучасних знань. Цей підхід суттєво відрізнявся від консервативної позиції католицької церкви, яка наполягала на незмінності догматів.
Тірелл був переконаний, що католицька теологія повинна враховувати наукові відкриття та застосовувати історичні та критичні методи до богословських досліджень. Ця позиція призвела до конфлікту з папами Левом XIII та Пієм X, які підтримували традиційне тлумачення Біблії та церковної догматики. До 1901 року Тірелл опинився у відкритому протистоянні з єзуїтським начальством, що стало початком його ізоляції в церковних колах.
Конфлікт із церквою
У 1906 році Джордж Тірелл був виключений з ордену єзуїтів через свої радикальні погляди. Наступного року папа Пій X видав енцикліку Pascendi Dominici Gregis («Пасування стада Господнього»), в якій модернізм був оголошений єрессю. Тірелл, замість того щоб підкоритися, опублікував листа, в якому різко критикував енцикліку. Цей крок призвів до його відлучення від церкви.
Попри відлучення, Тірелл продовжував вважати себе католиком і залишався вірним своїм ідеям. Він оселився в Сторрінгтоні, де продовжував писати та публікувати праці з теології та філософії. Серед його найвідоміших робіт — «Релігія як фактор життя» (1902) та «Церква і майбутнє» (1903), в яких він критикував релігійний авторитаризм і закликав до реформ у католицькій церкві.
Джордж Тірелл помер у 1909 році від хвороби Брайта у віці 48 років. Його життя та творчість залишили значний слід у історії релігійної філософії. Хоча його ідеї не знайшли підтримки в офіційних церковних колах, вони стали важливим етапом у розвитку модерністського руху.
Іван Гудзенко