Вікліф народився в Північному Йоркширі. Точна дата його народження невідома, однак більшість дослідників датують її близько 1330 року. Освіту він здобув в Оксфордському університеті, де був пов’язаний із коледжами Квінз, Мертон та Балліол. У 1360 році він став регентом-магістром мистецтв у Балліолі, а згодом обійняв посаду магістра коледжу.
З 1360-х років Вікліф поєднував академічну діяльність з духовними посадами, отримавши право служити в церкві Вестбері-он-Трім. Він продовжував навчання, здобувши ступінь бакалавра богослов’я близько 1369 року та доктора богослов’я у 1372 році. Його інтелектуальне становлення відбувалося в межах схоластичної традиції, що сформувало його філософські та богословські переконання.
Політична діяльність і церковні теорії
З 1370-х років Вікліф почав брати активну участь у політичному житті Англії. У 1374 році його призначили ректором парафії Латтерворт. Того ж року він був включений до делегації, яка вирушила до Брюгге для переговорів з папськими представниками щодо фінансових претензій Риму та права на церковні призначення.
У своїх трактатах «De dominio divino» та «Tractatus de civili dominio» він розробив теорію «божественного панування», згідно з якою вся влада і власність походять від Бога. На його думку, людина у стані смертного гріха втрачає право на справжнє володіння, а церква, перебуваючи в гріху, повинна позбутися майна та повернутися до євангельської бідності. Це майно, за його баченням, мало бути передане під контроль держави.
Ці ідеї викликали гостру реакцію з боку церковної влади. Папа Григорій XI у 1377 році видав проти нього булли, що засуджували його вчення. Водночас Вікліф отримав підтримку частини англійської знаті, зокрема герцога Джона Гонта, який використовував його аргументи у власній боротьбі проти духовенства.
Напад на церковні догмати
Повернувшись до Латтерворта, Вікліф розпочав систематичну критику католицької церкви. Він відкидав авторитет Папи, виступав проти накопичення багатств духовенством і піддавав сумніву ключові догмати. Найбільш радикальною була його позиція щодо транссубстанціації — вчення про перетворення хліба і вина у тіло та кров Христа під час Євхаристії.
Як філософ-реаліст, Вікліф стверджував, що хліб і вино після освячення залишаються своєю сутністю, а реальна присутність Христа має нематеріальний характер. Така інтерпретація розцінювалася церквою як небезпечна єресь і стала однією з причин його конфлікту з духовною владою.
Переклад Біблії та рух лолардів
Найважливішим досягненням Вікліфа став переклад Біблії англійською мовою. Між 1380 і 1381 роками він організував роботу групи богословів і перекладачів, які підготували два варіанти тексту — більш літературний та ідіоматичний. Цей переклад став першою повною Біблією англійською мовою та мав на меті зробити Писання доступним для всіх грамотних вірян.
На основі його ідей виник рух лолардів — мандрівних проповідників, які поширювали біблійні тексти та критикували церковні зловживання. Хоча ступінь особистої участі Вікліфа у формуванні цього руху не до кінця з’ясована, саме його твори стали основою їхнього світогляду.
У 1381 році в Англії спалахнуло Селянське повстання, під час якого багато ідей Вікліфа отримали нове звучання, хоча він безпосередньо не закликав до соціального протесту. Його симпатії залишалися на боці бідних і знедолених.
У 1382 році Лондонський синод засудив його вчення, а твори були заборонені в Оксфорді. Попри це, він продовжував писати та проповідувати у Латтерворті. Після інсульту в 1382 році його здоров’я погіршувалося, і 31 грудня 1384 року він помер, не відмовившись від своїх переконань.
Іван Гудзенко
