Освіта та академічна кар’єра
Вікліф народився на півночі Англії та здобув освіту в Оксфордському університеті — головному осередку богословської думки того часу. Його ім’я пов’язують із кількома коледжами, зокрема Балліолом, Квінз-коледжем і Мертоном. Уже в 1360-х роках він утвердився як один із найавторитетніших викладачів університету. Здобувши ступінь доктора богослов’я, Вікліф активно долучився до теоретичних дискусій про природу влади, церкви та християнського життя.
Політична теорія та критика церковного багатства
У 1370-х роках Вікліф активно залучався до політичного життя королівства. Він брав участь у дипломатичних переговорах з папськими представниками та консультував корону у питаннях взаємин із Римом. У своїх трактатах про божественне і цивільне панування він сформулював радикальну ідею: будь-яка влада і право власності походять безпосередньо від Бога й можуть бути легітимними лише за умови моральної праведності носія цієї влади.
Звідси випливала його вимога, щоб церква, яка перебуває у стані гріха, була позбавлена світських володінь і повернулася до євангельської бідності. Цю реформу, на його думку, мала здійснювати держава, насамперед король. Така позиція зробила Вікліфа союзником частини англійської знаті, зокрема Джона Гонта, але водночас викликала гостре протистояння з церковною ієрархією.
Конфлікт і значення
У 1377 році папа Григорій XI видав кілька булл, у яких засудив вчення Вікліфа. Попри це, англійські інституції не наважилися на негайні репресії. У цей період Вікліф досяг піку впливу, ставши символом інтелектуального спротиву церковному абсолютизму.
Його діяльність не була революційною в соціальному сенсі, однак вона радикально змінила спосіб мислення про церкву, владу та відповідальність духовенства. Саме тому Вікліф посідає ключове місце серед передреформаційних мислителів Західної Європи.
Іван Гудзенко
