Освіта та формування наукових інтересів
У 1542 році Джон Ді вступив до коледжу Святого Джона в Кембриджі, де вже через три роки здобув ступінь бакалавра, а 1548 року став магістром. Він приєднався до новозаснованого Трініті-коледжу, а після цього продовжив навчання за кордоном. У Нідерландах Ді працював з провідними картографами та математиками свого часу — Педро Нуньєсом, Джеммою Фрізіусом, Абрахамом Ортеліусом і Герардом Меркатором. Його інтереси охоплювали як точні науки, так і натурфілософію. У Парижі він відмовився від пропозиції очолити кафедру математики, прагнучи повернутися на батьківщину та обійняти посаду при англійському дворі.
Служба при дворі та наукова діяльність
Повернувшись до Англії, Ді став відомим викладачем і консультантом. Він навчав придворних і мореплавців математиці та навігації, готував карти та навігаційні інструменти. Його поради шукали не лише вчені, а й політичні діячі. Королева Марія І залучала його як астролога, що призвело до арешту у 1555 році за звинуваченням у чаклунстві, але він швидко був звільнений. За правління Єлизавети І його вплив зріс: він став радником із наукових і медичних питань.
У середині 1560-х років Ді оселився в Мортлейку, де створив власну лабораторію та бібліотеку, яка налічувала понад чотири тисячі книг і рукописів — найбільшу приватну збірку того часу в Англії. Вона стала важливим осередком інтелектуального життя, відкритим для дослідників і практиків.
Внесок у розвиток навігації та науки
Джон Ді активно сприяв англійським дослідницьким експедиціям. Він консультував мореплавців, зокрема учасників подорожей Мартина Фробішера до Канади у 1576–1578 роках, і брав участь в обговоренні можливості відкриття Північно-Західного проходу. У трактаті «Загальні та рідкісні пам’ятки, що стосуються досконалого мистецтва навігації» (1577) він обґрунтував значення морських досліджень для розвитку англійської могутності. Саме його ідеї стали одним із підґрунтів майбутнього становлення Британської імперії.
У 1582 році Ді виступив із пропозицією запровадити в Англії григоріанський календар, але англіканська церква відхилила цю реформу як «папську». Попри це, його ім’я залишилося пов’язаним із науковими спробами модернізувати часообчислення.
Окультні пошуки та філософія
Наукові праці Ді поєднували раціональні дослідження з окультними концепціями. У «Propaedeumata Aphoristica» (1558) він виклав свої погляди на натурфілософію й астрологію, а в «Monas hieroglyphica» (1564) розробив символічну систему, яка мала відкрити єдність природи. Він вірив у таємничу силу чисел і можливість через них пізнати божественний порядок світу.
Ді редагував перший англійський переклад «Елементів» Евкліда (1570), де у передмові наголосив на гідності та користі математичних наук. Його твори засвідчують прагнення поєднати раціональне знання з духовними пошуками.
У 1580-х роках Ді разом із медіумом Едвардом Келлі проводив «ангельські сеанси» в Англії та на континенті, зокрема в Польщі та Богемії. Вчений вважав, що отримує божественні одкровення, однак сучасники часто сприймали його з підозрою. Історики припускають, що Келлі міг вводити Ді в оману, але сам Ді, ймовірно, залишався щирим у своїх прагненнях.
Наприкінці життя становище Ді значно погіршилося. Попри призначення старостою Манчестерського коледжу у 1596 році, він жив у бідності й ізоляції. Його смерть датують груднем 1608 року в Мортлейку, хоча деякі джерела вказують березень 1609 року в Лондоні. Місце поховання точно невідоме.
Ймовірно, постать Просперо з п’єси Вільяма Шекспіра «Буря» була натхненна образом Джона Ді — вченого, мага і філософа, який прагнув осягнути як земні, так і небесні таємниці.
Іван Гудзенко
