Уже в 1879 році Фрейзер був обраний стипендіатом цього престижного закладу, що стало підтвердженням його інтелектуальних здібностей і фахової винятковості. У 1907 році він був запрошений на посаду професора соціальної антропології до Ліверпульського університету, однак залишив цей заклад уже після одного семестру, повернувшись до Кембриджа, де залишався до самої смерті.
Джеймс Джордж Фрейзер помер 7 травня 1941 року у Кембриджі, графство Кембриджшир, Англія, залишивши по собі наукову спадщину, що вплинула на розвиток не лише антропології, а й гуманітарних наук у широкому сенсі.
«Золота гілка» та формування порівняльного релігієзнавства
Найвідомішою працею Фрейзера є монументальна книга «Золота гілка: дослідження з порівняльного релігієзнавства», перше видання якої побачило світ у 1890 році. Після цього праця була неодноразово перевидана та суттєво розширена. Остаточна версія вийшла у 12 томах у період між 1911 і 1915 роками. Згодом, у 1922 році, з’явилося скорочене видання в одному томі, а в 1936 році — додатковий том під назвою «Наслідки». Ця книга заклала основи для сучасного підходу до вивчення релігійних вірувань, обрядів і міфологічних структур у контексті порівняльного аналізу.
Фрейзер пропонував еволюційний підхід до аналізу мислення: від примітивної магії до релігії, а далі — до науки. На його думку, магія є хибною спробою контролювати світ через технічні дії, засновані на логіці подібності чи суміжності. Релігія, у свою чергу, постає як звернення до вищих духовних істот із проханням про допомогу. Наука ж, згідно з Фрейзером, є найбільш «реалістичним» і раціональним способом пізнання світу. Ця концепція, хоча й зазнала критики в подальшому розвитку антропології, залишила глибокий слід у науці.
Окрему увагу Фрейзер присвятив феномену «божественного царя» — особи, в якій поєднується політична влада, релігійна функція та магічний статус. Згідно з його теорією, такий цар вважався джерелом родючості та стабільності, тому його життєва сила прямо впливала на стан природи та суспільства. Внаслідок цього в багатьох культурах існувала практика ритуального вбивства царя, коли той слабшав, із метою передати його функцію більш енергійному наступникові. Саме на цьому прикладі Фрейзер продемонстрував типову структуру архаїчної свідомості.
Попри те, що Фрейзер рідко подорожував і практично не здійснював польових досліджень, він зумів налагодити ефективну комунікацію з місіонерами, колоніальними адміністраторами та польовими спостерігачами, які надсилали йому велику кількість етнографічного матеріалу з усіх куточків Британської імперії. Саме завдяки цій обробці великого масиву даних йому вдалося створити унікальну порівняльну базу для аналізу релігійних і магічних уявлень.
Книга «Золота гілка» стала джерелом натхнення не лише для науковців, а й для представників літератури, зокрема таких авторів, як Т. С. Еліот, Вільям Батлер Єйтс і Джеймс Джойс. Її вплив на гуманітарну думку XX століття важко переоцінити. Навіть попри критику та подальший відхід від лінійно-еволюційної моделі розвитку культури, запропонованої Фрейзером, його робота залишається фундаментальною в історії релігієзнавства..
Його наукова діяльність стала важливою віхою в розвитку антропології, а методологія широкого порівняння культурних феноменів залишається актуальною і в сучасних дослідженнях.
Іван Гудзенко
