Частина історій про попередні народження Будди входить до складу палійського канону — найдавнішого збереженого корпусу буддійських текстів. У канонічних збірках вони трапляються в різних місцях, але найбільш відома група таких оповідей міститься у збірці Чарія Пітака, яка входить до Кхуддака Нікая. У цьому тексті зібрано 35 історій, що мають дидактичний характер і демонструють моральні чесноти, які розвивав майбутній Будда.
Пізніше буддійська традиція значно розширила цю колекцію. У V столітті було створено великий коментар, відомий як Джатакаттхаваннана, який традиційно приписують відомому буддійському вченому Буддагхоша. У цьому коментарі зібрано приблизно 550 історій. Деякі з них дуже короткі, інші мають розмір невеликих повістей.
Більшість історій Джатак мають подібну композицію. Спочатку описується певна подія з життя історичного Будди. Ця подія стає приводом для розповіді. Потім Будда пригадує одну зі своїх минулих інкарнацій і розповідає відповідну історію. Наприкінці оповіді він пояснює, ким були герої давньої історії в теперішньому житті. Таким чином, персонажі минулого ототожнюються з людьми, що оточували Будду.
Історії про минулі життя Будди стали важливим джерелом сюжетів для буддійського мистецтва. У багатьох стародавніх монастирях і храмах сцени з джатак прикрашають барельєфи, настінні розписи та скульптури. Особливо відомими є зображення джатак у буддійських пам’ятках Індії, Шрі-Ланки, Таїланду та М’янми. Вони часто використовувалися як наочні ілюстрації для навчання віруючих.
Іван Гудзенко
