У 1919 році Лукач брав участь у подіях Угорської радянської республіки, що суттєво вплинуло на його політичну і філософську позицію. Поразка цього проекту змусила його емігрувати, але його інтелектуальна діяльність лише посилилася.
«Історія та класова свідомість» і новий марксизм
У 1923 році Лукач опублікував працю «Історія та класова свідомість», яка стала одним із найважливіших текстів західного марксизму. Його головна теза полягала в тому, що марксизм — це не лише економічна теорія, а філософія історії та теорія свідомості. Класова свідомість пролетаріату розглядається як історичний фактор, здатний змінити соціальну реальність. Лукач повернув до марксизму гегелівський діалектичний вимір, наголосивши на історичності всіх соціальних форм.
Концепція реїфікації
Найвідомішим поняттям Лукачевої філософії стала реїфікація (опредметнення). Він описував процес, у якому соціальні відносини починають сприйматися як речі, незалежні від людської діяльності.
У капіталістичному суспільстві, за Лукачем, людина відчужується від власної праці та перетворюється на елемент механізму. Реїфікація означає втрату історичної та моральної свідомості.
Ця концепція вплинула на Франкфуртську школу та подальшу критичну теорію.
Напруга між ортодоксією і критикою
Хоча Лукач був марксистом, його позиція часто викликала суперечки. Частину ідей він змушений був переглянути під тиском радянської ортодоксії.
У повоєнний період він повернувся до естетики і теорії реалізму, намагаючись поєднати марксистську філософію з аналізом літератури та культури.
Дьйордь Лукач перетворив угорську філософію на світовий феномен. Його спадщина сформувала потужну марксистську лінію, яка визначила інтелектуальний профіль Угорщини у ХХ столітті.
Іван Гудзенко
