Велкий Дух малюнок у Карв Лейк
Мій візит готувався 54 дні, на руках я мав рекомендаційні листи від адміністрацій кількох навчальних закладів та Спілки Журналістів – для успішного досягнення цілей поїздки.
Поїздка тривала за часом з 10 по 23 квітня 2015 року, тобто фактично два тижні – половину місяця. Як авіаперевізник було обрано авіакомпанію KLM — з пересадками в Амстердамі.
11 квітня відбулося моє знайомство із містом Торонто. Торонто – це бізнес-столиця Канади, тоді як Оттава – її політична та адміністративна столиця. Зустрічі в Торонто були символічними, адже назва міста з мови індіанців-гуронів перекладається як «Місце Зустрічей». У незапам’ятні часи тут вожді племен укладали між собою оборонні і торгові договори.
Канада – північна країна, і це одразу помітно. Ялинки, сосни, берези і клени, чагарники, пружна під ногами трава, схожа на мох – типовий пейзаж північних територій.
Звичайно ж, хмарочоси в центрі змушують голову паморочитися, коли, вийшовши з метро, намагаєшся дістати поглядом їхню вершину. В архітектурі простежується боротьба між потягом душі архітектора до краси та економічними вимогами життєвого прагматизму, які намагаються звести всю різноманітність до найпростіших геометричних форм. Місто дуже своєрідне, на інші міста не схоже. Першого ж вечора було багато зустрічей із цікавими людьми.
Вид на Торонто з башти Сі Ен Тауер
Я і мої канадські партнери намітили для відвідування цієї поїздки наступні міста: Торонто, Бедфорд, Ніагара, Гамільтон, Карвлейк, Петерсборо, Грімсбі, а також природні парки і заповідники, які вважаються Місцями Сили ще з часів стародавніх індіанських цивілізацій: » Галвей Кавендіш енд Харві Лейк», парк Королеви Вікторії, парк Принца Уельського, парк Бафферс, парк Петрогліфів, парк Північна Кавартха, парк Кам’яне Озеро (Stony Lake), парк «Озеро, що мовчить» (Silent Lake), парк Раундхаус — все в провінції Онтаріо. Також ми намітили побувати на берегах трьох із П’яти Великих озер Північної Америки – Ері, Онтаріо, Гурон.
Загалом у провінції Онтаріо існує понад 500 озер – 34% світових запасів прісної води.
Наступного дня відбулася подорож на Ніагарський водоспад. Частина дороги на Ніагару проходить берегом озера Онтаріо. Взагалі, всі п’ять Великих Озер — це величезні прісноводні моря, зі скелями та кам’яними насипами на берегах, портами, хвилерізами, штормами та величезними суднами, що перевозять промислові вантажі. Недалеко від Гамільтона кістяк такого корабля, викинутого на берег під час сильного шторму, перетворений на романтичне кафе а-ля «пірати Карибського моря». Що й резонує зі старою історією цих місць (згадаймо хоча б Фенімора Купера, яким зачитувалися в дитинстві – дія багатьох його романів якраз і розгортається на берегах Онтаріо).
Гірська річка починає буяти задовго до падіння з висоти. Потужна, кришталево чиста вода вирує, закипає, здиблюється хвилями і обрушується назад, рухаючись над усіяними кам’яними брилами дном з неймовірною швидкістю. У багатьох туристів паморочиться тільки від споглядання цього потоку.
Ніагарський Водоспад
А потім ця колосальна маса води, що грає і вирує, падає з висоти 53 метрів, створюючи гуркіт і піднімаючи хмари водяного пилу врівень з краєм водоспаду. Довжина водоспаду «Підкова» 792 метри і названий так тому, що, дійсно, являє собою гігантську кам’яну дугу.
Назва «Ніагара» бере свою назву від ірокезького слова «Onguiaahra», що в перекладі означає буквально «Грім Води». Місцевими корінними жителями було ірокезьке плем’я Онгіара (Ongiara), яких французькі поселенці прозвали Нейтралами (Neutrals) за їхню здатність до переговорів з іншими племенами.
Індіанська легенда розповідає про гарну дівчину Лелавалай, яку батько заручив за індіанського воїна, якого вона не любила і зневажала. Заміжжю вона вважала за краще принести себе в жертву її істинного кохання, богу грому Хе-Но, який жив у печері під водоспадом «Підкова». Вона направила своє каное до швидкого потоку річки Ніагари і кинулася з висоти водоспаду. Хе-Но спіймав її на льоту, і з того часу їхні душі почали жити разом у святині Бога Грома під водоспадом. Так свідчить індіанська легенда.
Індіанці вважали, що водоспади – викид величезної природної сили. Цей викид дуже сприятливий для магічних дій на здоров’я, а також для всіх галузей любовної магії. Змови про знаходження своєї половинки і вдалий шлюб завжди проводяться над водоспадом — або над місцем, де у водойму обрушуються кілька водоспадів (як у норвезьких Фосслі). У день нашого відвідування водоспади ще були частково вкриті брилами льоду і снігу, що не розтанули.
Другий водоспад на Ніагарі називається «Фата» і він не такий протяжний, як Підкова (323 метри). Навпроти водоспаду «Фата» стоїть пам’ятник Ніколі Теслі. На цьому водоспаді стояла перша у світі гідроелектростанція з багатофазним генератором. Та й зараз біля підніжжя сховалася гідроелектростанція, яка виробляє струм потужністю 4,4 гігават. Тут у ході трансільванська легенда про те, що Тесла має відношення до роду графа Дракули, є його віддаленим нащадком, тому знав великі таємниці природи.
Гідроелектростанція Тесли Ніагара
Як тільки виглядає Сонце, у водяному пилу водоспадів з’являються веселки. Їх може бути дві чи три, але буває більше. Веселки переливаються і постійно змінюють яскравість, що приводить дітей та й дорослих у стан невимовного захоплення.
Вгору, на пагорби, навпроти водоспаду Фата, від Райдужного Міста, що сполучає американський та канадський береги, йде центральна вулиця. Вона веде до справжнього казкового міста. Декілька замків Дракули, замок Франкенштейна, піраміда з фараоном, будинок кельтських жерців, колесо огляду, фольклорні виставки та магазини, кафе жахів, замок відьми, печера героїв «Зоряних Війн», чортове колесо, оглядові вежі, оглядові вишки й дракони… і постать казкового Носферату, що насолоджується гамбургером. Все це рухається, розмовляє, сяє різнобарвними вогнями та співає пісні.
У центрі міста розташовано кілька готелів-веж. З номерів відкривається цілодобовий вид на водоспади. Від набережної до веж побудовано лінію з двох фунікулерів. Біля фунікулерів ми побачили перші весняні квіти – проліски. Парк Королеви Вікторії, що починається недалеко від водоспаду Підкова і йде за течією річки, дійсно виявився місцем стихійної природної Сили.
При поверненні з Ніагари до Торонто звернули увагу на велику кількість величезних прапорів Канади, встановлених на березі та вздовж шосе. Крім того, багато канадців розміщують прапор своєї країни на власних автомобілях. А емігранти, які прибули з інших країн з лівого боку особистого автомобіля, розміщують прапор Канади, а з правого — прапор країни, з якої прибули. Це тут нікого не дивує та вважається прикладом патріотизму.
Наступними днями ми відвідали парк Принца Уельського. Він знаходиться на березі озера Онтаріо, з його берегів відкривається вид на центральну частину міста та порт. Парк ілюструє свою стару назву в індіанців-мохоко – «дерева, що росте з води». Дерев тут не так багато, але вони вигнуті, міцні, їх основи закриті густою травою. Хвилі озера колисають очерету, і від їхнього шереху відвідувачі парку занурюються в напівдрім. Я також підтверджую цей парк як місце великої природної сили, здатної швидко відновити здоров’я.
Наступні дні були присвячені відвідуванню духовного центру індіанців оджибве в районі Аннекс. Центр є красивим багатоповерховим будинком, біля якого стоїть стовп, на якому вирізані лики богів. Всередині центру можна ознайомитись із інструментами, які індіанці використовують у своїх духовних практиках.
Духовний центр індіанців оджибва у Торонто
Насамперед, це знамениті ловці снів. Вважається, що якщо людина виготовила ловець своїми руками, то вона вклала силу свого духу в ловець, і вона починає працювати як енергетична машина. Зокрема, затримує низькочастотні хвилі, що переносять кошмари (кошмари заплутуються в павутинні ловця). Вранці промені сонця спалюють кошмари. І ловець знову може вловлювати негатив. А оскільки зі сплячою людиною уві сні нічого небезпечного статися не може, то й наяву теж. Це дуже сильний захист. Ловці снів тут дуже екзотичні. Один із ловців, наприклад, вмонтований у круглий отвір у стінці глека, виготовленого з висушеного гарбуза.
Потім – знаменитий кленовий сироп. Цей сироп – єдиний засіб узимку проти застуди, дуже ефективно лікує. Тут можна побачити моделі кам’яних «Обо» — скульптур на честь духів на Місцях Сили, виконаних з каміння. Картини, на яких зображені духи інших світів (вони зображені неприродно яскравими контрастними фарбами і призначені для переходу в змінені стани свідомості шляхом споглядання цієї картини). Тотеми — переважно кам’яні фігурки ведмедів, вовків та орлів. Рушники з чарівними візерунками (рушники-оберіги). Такі ж вази для підлоги. Книги та лікувальний мед (різних сортів – зібраний у різних кліматичних зонах, кожен вид меду від своєї хвороби). І амулети, викарбувані на круглих металевих заготовках – на всі випадки життя. Шити захисні талісмани із зображенням тотемів. Ну і, звичайно, шаманські бубни. У центрі вдалося поговорити з духовно просунутими представниками корінних народів і дізнатися багато нового. До індіанського духовного центру приїжджають жителі інших країн, цікавляться давніми культурними артефактами.
Маски які забирають хвороби
Поспілкувавшись із духовними лідерами індіанців, йдемо у центр міста – Даунтаун через Кенсінгтонський ринок. Кенсингтонський ринок, більш відомий як Чайна-Таун, тут розташовані численні торгові лавки вихідців із Китаю. На тротуарах та алеях споруджено великі дерев’яні дракони, пофарбовані в червоний колір, а також даоські ієрогліфи для удачі. Китайці – народ дуже заповзятливий. Побачивши попит на шаманські атрибути, вони виготовляють бубни, брязкальця та барабани, але наносять на них зображення конфуціанських та даоських богів. Оригінально. Пройшовши Даунтаун з його ірландським колоритом, виходимо в найділовіше серце Торонто — Йорк-Рідж. Цей район міста Торонто – Йорк-Рідж, точніше його енергетика, буде дуже цікавим для підприємців. У цьому районі розташовані офіси великих міжнародних корпорацій, банків та біржі. А також найстародавніші храми міста. Рекомендований ритуал – відчути енергетику руху великих капіталів та перенести цю динаміку на обсяг свого бізнесу. Працює.
Наступні дні – природний парк Бафферс.
У старі індіанські часи схили пагорбів, що поросли лісом і височіли над парком Бафферс, були духовно-медитативними центрами: тут стояли дерев’яні статуї богів. Під час колонізації на схилах збудували безліч діючих церков та католицьку семінарію. Вже у ХХ столітті додалися культові споруди та інші конфесії. Тому пагорби над парком Бафферс можна назвати «духовною зоною різних релігій». Але й сам парк вражає. Видатні в озеро миси. Береги укріплені розсипами великих каменів, що лежать на піщаних мілинах (бо взимку шторми тут дуже сильні). На берегах ростуть високі хвойні дерева, клени, берези та чагарники, серед яких химерно виляють звивисті стежки. З усіх місць парку відкривається вид на нескінченну далечінь озера Онтаріо, хвилі якого відбивають сонячні відблиски. У парку завжди дме легкий вітер. Зліва від входу до парку побудований порт для маленьких озерних яхт. Я підтверджую славу парку Бафферс як гарну рекреаційну зону.
Парк Принця Уельського
Наступні три дні — подорожі в глиб канадських лісів, до місць, де на поверхню Землі виходять гранітні кристалічні щити. Це не так. Граніти та базальти — найдавніші кам’яні породи на Землі, ровесниці самої планети, що утворилися мільярди років тому. Візьміть всі місця Сили на європейській території: Дніпровські пороги, Кам’яна Могила, Місця Сили Причорномор’я та Приазов’я, печерні міста Криму, острів Хортиця, острів Монастирський, Словечансько-Овручський Кряж, Кам’яне село на Житомирщині… скрізь на поверхню виходять гранітні породи кристалічного щита, або ж базальти. Тому не дивно, що місця Сили, використовувані індіанськими цивілізаціями Північної Америки для духовних практик, збігаються з виходом Канадського щита на поверхню Землі. Граніти слаборадіоактивні, але ця радіація є сприятливою для організму людини, є стимулятором імунної системи.
Почали ми з природного парку Сайлент Лейк (Мовчазне Озеро) на моє прохання. Адже ми знаємо, що мовчання – місце, звідки можна дотягнутися до дуже високих Божественних Сил (згадайте Білу Безмовність тибетських текстів). Тому місця на картах, позначені як Мовчазна Гора (або пустеля чи озеро), завжди у давніх були місцями ініціації до Вищого Знання. Сам Абсолют — безмовність. І ми мали рацію. Гранітні скелі, що заросли вічнозеленим хвойним лісом, виявилися потужним силовим майданчиком. Це зараз заповідний парк, оголошений рекреаційною зоною. На скелях іноді знаходять малюнки, яким тисячі років. Малюнки мають ініціативну функцію.
Я не знаю, як описати це місце. Гранітні скелі в променях сонця є грою світла і тіні і водночас створюють відчуття неприступності, твердості та надійності. Високі хвойні дерева стоять, як колони в храмі, насичуючи простір ароматом. Високі чагарники та трави дістають до колін. Між скель ховаються маленькі озерця, утворені з дощової води та талого снігу – до середини літа вони висохнуть. Вітер шумить у кронах. Але за всім цим справді проступає якесь урочисте мовчання. Бажання мовчати і поринати вглиб себе, до глибин свого духу. Іноді з’являється відчуття нереальності. Озеро, що мовчить, одне з найкращих місць для ініціації.
Від мовчазного Озера наш шлях лежить до парку Петрогліфів. Це заповідник, з такою самою красивою і дикою природою, як і Мовчаще Озеро, але в ньому було виявлено каміння з доісторичними петрогліфами, через що місце оголошено заповідником у 2002 році. У парку знаходяться зразки наскального доісторичного мистецтва народу анішинабек (давня назва оджибве). На брилах вапняку, що стоять поверх гранітних плит, вирізані зображення людей, тварин, загадкових абстрактних фігур. Усього тут можна розглянути понад дев’ятсот різноманітних фігур. Вчені припускають, що петрогліфи виконані понад тисячу років тому. Наскельні зображення в цій місцевості були виявлені в 1954 шахтарями «Індустріальних корисних копалин Канади». Більшість малюнків мають містичне значення. Тому зараз представники різних індіанських народів щосуботи та неділі проводять у парку петрогліфів свої ритуали (що стосуються практик шаманізму). Також вони можуть провести ритуали на прохання гостей. Приїхати на такий ритуал вважається дуже престижним — приїжджають гості з різних країн. Поруч із парком Петрогліфів розташоване селище Вудві. На всіх великих гранітних скелях з десятків каменів складено Обо — пірамідки з невеликого каміння як дар Духу Місця та його службових духів, своєрідна молитва про допомогу тому, хто збудував таку пірамідку.
Поруч із парком Петрогліфів розташований ще один потужний Об’єкт Сили – Stony Lake, Кам’яне Озеро. Кам’яним воно названо через те, що і дно, і береги, і острови — все граніти. Сила гранітів структурує воду і, що купається в такій воді, воістину, набуває «Сили Гранітної Людини». На березі Кам’яного Озера збудовано великий медитативний центр, де гості озера можуть медитувати – як самі, так і під керівництвом Майстра фактично цілий рік. Озерний порт біля медитативного центру оточений кам’яною набережною, причалами, на набережній поставлені красиві середньовічні ліхтарики з металу, як у великих європейських портах. Від озера віє давниною. Вода кришталево чиста.
Від озера починається місцевість, що містить багато цікавих природних об’єктів, яка називається Північна Кавартха. Через неї їдемо в Галвей Кавендіш енд Харві Лейк. Це маленьке музейне поселення. Відомо музеєм та картинною галереєю. Будівля музею-галереї розпочинається на пагорбі, а закінчується над озером. Вікна затишного кафетерію височіють над водою і показують дивовижну панораму. Між входом та кафетерієм – кілька залів. Здебільшого малюнки місцевих художників. Вони дуже гарні і зображують ліси над озерами. Одна картина мене дуже приваблює. Зображено осінь. Промені заходу сонця перетворюють жовте листя дерев на березі озера на янтарні кристали, що світяться. Води озера робляться ультрамариновими. І до всього цього сяючої пишноти веде темна стежка, облямована темними соснами. Над соснами і в глибині лісу згущується напівтемрява. А дерева на березі і води озера сяють все яскравіше і яскравіше, палахкотять золотом, ніби відчиняють ворота до райського саду… Навколо музею-галереї все облаштовано як у казці: напівкруглі містки над струмками, доріжки з ажурною візерунковою огорожею, чагарники вздовж стежок, що в’ються, маленькі озерця і струмки, острови-купини посеред озер, і на них мініатюрні декоративні будиночки.
Прощаємося з гостинною галереєю та їдемо до Карв Лейк (Криве Озеро (проведіть аналогію з назвою міста Кривий Ріг. Кривий — Навський, незвичайний. Ріг — вхід. Навський Вхід. Такі назви випадково містам не даються)). Це водночас і озеро та назва селища, в якому розташований духовний центр індіанців Оджибве. Великий красивий дерев’яний будинок. Вхід із заходу. Праворуч та ліворуч від входу стоять величезні дерев’яні стовпи. На стовпах вирізано богів, розфарбованих різнокольоровими фарбами. Ще по одному такому стовпу стоять із правої та з лівої стіни будівлі. І один за східним муром. Я подумки з’єднав усі п’ять стовпів – чітко виходить пентаграма вістрям на схід. Як і у всіх храмах різних релігій світу. Ще раз говорить про Універсальну Доктрину, Давнє Таємне Знання, з якого народжуються всі духовні течії, де б вони не знаходилися. І хто бачив багато таких течій – той наближається до Універсального Джерела Знання.
Духовний центр оджибве — незрівнянний. Справжні моделі каяків та каное. Захисні парфуми у формі стовпчиків. Статуї для медитації – це щось нове. Ми звикли до індійських янтрів та мандалів — зображених на площині геометричних та іконографічних сюжетів. Ми звикли до картин художників-містиків та фігур сакральної геометрії. Але щоб янтра чи мандала була об’ємною, у формі дерев’яної статуї, розмальованою геометричними фігурами з контрастних фарб? … таке є лише індіанці. Так, було щось схоже колись у скіфів і давніх слов’ян — але з дерева, фарби наносилися вкрай рідко. Янтра у формі об’ємної геометричної фігури – нова тема для досліджень. Багато статуй Богів та Духів. Амулети. Розшиті сакральними візерунками рушники-обереги. Багато картин… Одна з них дарує глибоке прозріння. Зображено ліс. Сутінки. Дерева стають розумними. У них з’являються рот та очі. Дерева розповідають про Великого Духа, про мудрість і сенс життя. Розступаються. І.. серед нічних полян з’являється світло Великого Духа. Він яскравіший за всіх зірок Всесвіту, зібраних разом! Він кличе і готовий відкрити найпотаємніші таємниці! Сліпуче сяйво освітлює нічні ліси! Воно манить і відчиняє загадкові двері! Ще один крок – і ти єдиний з Великим Духом! Чудова картина. Картина – осяяння!
На стінах висять страшні маски, з моторошними гримасами. Спотворені перспективи обличчя. Особи перекошені та вигнуті, очі різні. Ці маски – для хвороб. Коли хтось занедужує, виготовляють таку маску. Хвороба може вийти з людини і оселитися в маску (оскільки хвороба таке ж потворне явище, як і маска, хворобі маска подобається більше, ніж тіло хворого). Якщо це сталося, то маска далі постійно висить у будинку, і забирає у собі хвороби всієї родини (роду).
Ну і, звичайно, трави, еліксири, мед, розшиті захисними візерунками вовняні сумочки та гаманці, ритуальний одяг шамана, вінки з пір’я птахів… дуже багато цікавих експонатів, на їхній огляд піде не одна година.
Тут ми спілкуємось із Знаючими людьми. І отримуємо статуї богів, виконані жерцями вручну, з усіх обрядів і ритуалів. І дізнаємося про їхнє сакральне значення, яке я і постараюся до наших читачів донести.
У всіх шаманських культурах світу, чи то Азія (Монголія, Тібет, Північна Індія…), Африка, чи Південна Америка, ключовим моментом ритуалу є стовп. У Монголії цей стовп називають СЕРГЕ. Найпростіший вид стовпа СЕРГЕ – це дерев’яна колона (паличка), на якій нанесені три горизонтальні рисочки (рисочки) – одна під іншою. Стовп символізує Світову Вісь (кінцем якої є Полярна Зірка). Три рисочки — це Небесний, Земний та Підземний Світи (аналоги Дао-Ян-Інь, Прав-Яв-Нав). Стовп поєднує всі три форми реальності в Єдине Ціле. Дозволяє духам різних світів переходити з того в інший. «СЕРГЕ — це стовпчик, до якого духи з різних частин Всесвіту прив’язують своїх коней», — кажуть шамани в Азії. В індійській ведичній традиції цей стовп замінений Шивалінгамом. Яйцеподібний Шивалінгам є об’єднанням чоловічого (стовп) і жіночого (кола) початків у Єдиний початок Творящої Природи. На ньому ми теж можемо побачити ці ж три рисочки. У цьому випадку це Брахма-Вішну-Шива (слов’янський аналог Род-Сварог-Велес). Але стовп СЕРГЕ означає ще й хребет людини. І енергетичну вісь, що з’єднує надсвідоме (несвідоме), свідоме і підсвідоме початки психіці. Жоден шаманський ритуал не робиться без стовпа Серге — стверджують шамани. Цей стовп є й інших релігіях — він представлений у вигляді храмових колон. Колона Лоа в культі Вуду – це те саме.
Варіант СЕРГЕ у індіанських племен Північної Америки не містить рисок і рисочок. Він складається з трьох Богів, що є один над одним. Нагорі стовпа – Бог Неба (у формі птаха з розкритими крилами), посередині – Бог Землі, внизу – бог Підземного Світу. В одній колоні. Один над іншим.
Це і є Початкова Трійця. Саме так уявляли собі Трійцю давні народи Землі тисячі років тому. Ось вона така, Трійця. Давньослов’янський Триглав, Індійська Тримутрі. Трійці як тризуб і трикутник з’явилися набагато пізніше.
Стовп цей – стовп Трьох Богів у Єдності – несе в собі дуже багато таємниць та магічну могутність. Згадаймо принцип «Три з Половиною». У світі Три початки. І щось, що їх пов’язує і надає руху (половинка). Кундаліні обернена навколо космічного яйця 3,5 рази. Церкви мають 3 яруси та пів-яруси (купол) – 3,5. У скіфських храмах 3,5 підземні яруси. 3,5 компонента необхідно для виготовлення філософського каменю (сірка, ртуть, сіль та Втрачене Слово).
Духовний центр Оджибве у Карв Лейк
Обряд Агніхотра (його найпростіший варіант: обертаємо свічку три рази за годинниковою стрілкою та пів-раза проти, потім знову три рази за годинниковою стрілкою та пів-раза проти тощо) і з’єднує три початки, які, взаємодіючи, народжують Магічну Силу, завдяки якій Всесвіт живе та розвивається. Складна Агніхотра — це те саме: Абсолют приносить у жертву Самого Себе Самому Собі Самим Собою, в результаті народжується Дихання Абсолютного, а Воно все вирощує.
Найкращим втіленням таємниці Агніхотри в статуї є саме Стовпи Трьох Богів у Єдності, поєднані у Світовій Осі. Для того щоб зрозуміти Абсолют. Отримати ініціацію. І стати Магом. Справжнім. Стати єдиним із Творцем. Творити. Відкрити Двері до Невідомого – включи Силу всіх трьох Богів одночасно. Об’єднай Три Сили в Єдине ціле. І тоді ти отримаєш Браму до Істини. Ключ до Могутності. Так як могутність — це щось незбагненне (але людина цим володіє! — як втілення Творця). І з цим Незбагненним нас з’єднують 3,5!
Отже, дерев’яні статуї оджибве – Трьох Богів у Єдиному Стовпі – це і є Двері до Абсолюту. Не більше та не менше. Для тих, хто розуміє і готовий до польоту до Безмовності.
Але це ще не всі таємниці! Цей Стовп Трьох Богів і ти сам – одне й те саме. Хочеш повелівати Силами — стань таким стовпом. Устань світовою Віссю! Всесвіт обертатиметься навколо тебе — навіть зірки. Ти станеш центром Вихру — як стародавні Майстри. І зможеш спрямовувати вихор Світла на втілення всього, що хочеш створити у дольному світі! Стань центром циклону! Ти керуватимеш ураганом. Стань дротом «нуля» — навколо тебе закружляє «фаза». Стань ядром атома — форми електронних хмар будуть підвладні твоїй волі. Цю таємницю посвячені зберігали сотні років і не розкривали непосвяченим. Але ми тепер можемо її зрозуміти та використати – у цьому нам допоможуть Боги оджібва.
Індіанська Шаманська Пірамідка у Парку Петрогліфів
Але це ще не все. Ти це ти. І ти – це Стовп Трьох Богів. І взагалі все у всесвіті – це ти САМ. Вибери будь-яку точку у Всесвіті. Відчуй, що це ти є. Ти – всі точки всесвіту. І водночас не вони. Так ось. Виберіть будь-яку точку. І вилий із неї золоте світло (або біле) на своє фізичне тіло. І на своє життя — це все видно збоку, це теж ми і не ми. Наповнює світлом. Дивимося – завтрашній день пройде дуже вдало. І не забуваємо так робити щодня.
І ще один урок мудреців оджибве. Шаман, Жрець! Віддай свою силу Великому Духу. Щиро подаруй. Не пошкодуй. віддай до кінця. І тоді ти здобудеш Справжню Силу. Ту, яка ніби є і її немає. Ту Силу, Силу Великого Духа, яка належить усім і нікому — і тоді ти станеш Людиною Сили Великою Як Нескінченність. Але це зовсім інша духовна реальність. Але є ще й стовпи, в яких вирізано більше Богів — 5,6,10,12. Знайомство із сакральною математикою легко пояснить досліднику ці цифри.
Ми з жалем залишали духовний центр оджібва, хотілося ще спілкуватися. Обмінюємося з Майстерами координатами – щоб бути на зв’язку. Через найкрасивіші місця повертаємось до Торонто.
Усі дні проходять із семінарами. Частина семінарів проводиться у аудиторіях. Частина – на Місцях Сили. У багатьох у житті це вперше.
І ось наступають останні дні семінарів. Ідемо у вежу CN-Tower. Висота 340 метрів. Піднімаємось на ліфті вгору. До будівництва вежі в Дубаях Сі-Ен була найвищою вежею світу. Виходимо на оглядовий майданчик. Швидкість вітру 80 кілометрів на годину. Вітер хоче збити з ніг. Виє, гримить і свистить. Вибиває з рук камери та фотоапарати. У відвідувачів, які прийшли вперше, мимоволі підкошуються колінки. Ідеш оглядовим майданчиком, ніби продираючись крізь стіни. Пульс та дихання частішають. Люди забувають про все на світі. А хіба не це треба – про все забути – щоб загадані бажання пішли у Всесвіт на швидке виконання? Бажаєте прискореного виконання бажань? – відвідайте вежу CN-Tower. Інше джерело адреналіну – скляна підлога. Встаньте на скло на висоті 340 метрів — навіть у найсміливіших тремтять ноги. Це шанс налагодити стосунки зі стихією повітря. Адже якщо ти боїшся висоти — отже, у тебе немає контакту з духами повітря. І тут цей контакт можна отримати – достатньо подолати страх.
Малюнок індіанця митця Мовчазне Озеро
Випробування найвищою вежею цим не закінчуються. Тут є кафетерій, сидячи в якому можна випити філіжанку кави, зависаючи високо в небі, високо над хмарочосами. І тут на нас чекає наступне випробування. Погода в Торонто постійно міняється. Ми бачили дощ, причому хмари висіли поряд з нами – за вікном кафетерія. Потім з хмар вилетіли крижані кристалики граду. А потім вибухнула гроза. Блискавки пролітали просто за вікном — здавалося, їх можна схопити рукою. А грім змушував шибки легко тремтіти. Блискавка в небі – поряд з тобою. Якщо це не зможе вразити – тоді вже ніщо! А потім визирнуло Сонце — і осяяло яскравим світлом і нас, і місто, і порт, і озеро Онтаріо.
Ми спустилися вниз. І тут, ще вражені громом, очима дітей розглядали залізничний музей і вболівальників, які поспішали на хокейний матч. Якийсь час вони нам здавалися нереальними.
Кам’яне Озеро
Завершальні заняття ми провели у конференц-залі офісного комплексу Hill Side (Сторона Пагорба) в районі York Mills 22 квітня 2015 року. Відбулися підсумкові зустрічі зі слухачами наших лекцій та семінарів. Кажу: на всіх нас чекає нове спілкування! Це тільки початок! Культура корінних народів Північної Америки варта того, щоб ми продовжував і її серйозно вивчати!
Ігор Мехеда
