Причини розколу
Головною причиною розколу стало обрання Цеціліана єпископом Карфагена у 311 році. Противники Цеціліана стверджували, що його висвячення було недійсним, оскільки один із єпископів, який його висвячував, був традицієм. Група християн на чолі з примасом Нумідії Секундом із Тігісі оголосила Цеціліана єретиком і недійсним єпископом. На альтернативному соборі донатисти обрали нового єпископа — Майорина, а після його смерті Доната.
Донатисти стверджували, що дійсність церковних таїнств залежить від моральної чистоти священнослужителя, а зрадники віри (традиції) не могли служити церкві. Вони також закликали до відмови від багатства та будь-яких компромісів із Римською імперією.
Соціальний аспект і рух Циркумцеліонів
Окрім богословських суперечок, донатизм мав і яскраво виражену соціальну складову. Донатисти виступали проти втручання держави в церковні справи та підтримували соціальні реформи. Вони співпрацювали з селянськими загонами Циркумцеліонів — радикальних мандрівних проповідників, які закликали до рівності, справедливості та навіть соціальної революції.
Циркумцеліони використовували насильство проти багатих землевласників і виступали за відмову від рабства. Їхні дії, спрямовані на соціальні зміни, поєднувалися з релігійними та есхатологічними очікуваннями швидкого пришестя Божого Царства.
Теологія донатистів
Донатисти продовжували традицію раннього християнства, яку можна знайти в таких рухах, як монтанізм, новаціанство та мелітіанство. Вони вважали, що церква повинна бути «тілом обраних» і складатися лише з морально чистих віруючих.
Важливим аспектом їхньої віри було те, що священник, який згрішив або зрадив віру, втрачав право здійснювати таїнства. Це суперечило позиції Римо-католицької церкви, яка визнавала, що дійсність таїнств не залежить від морального стану священнослужителя, а від дії Святого Духа.
Репресії проти донатистів
Римська імперія спочатку намагалася придушити донатистів політичними та військовими засобами. Імператор Костянтин у 313 році скликав собор для вирішення конфлікту, але донатисти відмовилися визнавати рішення собору, який підтвердив законність обрання Цеціліана.
Протягом наступних століть римські імператори, а пізніше вандали й візантійці, намагалися знищити донатистів. Проте навіть під тиском репресій донатистська церква вижила і залишалася впливовою до VI століття.
Занепад і спадщина
Донатистський рух поступово зник у період раннього середньовіччя разом із зникненням християнства в Північній Африці після мусульманських завоювань VII століття.
Проте ідеї донатизму залишили слід в історії християнства. Їхня боротьба за чистоту церкви, протистояння державному втручанню та акцент на моральних якостях священнослужителів вплинули на майбутні церковні реформи та рухи, такі як єретичні рухи середньовіччя або навіть протестантизм.
Іван Гудзенко
