Стародавні цивілізації Америки також демонструють у своїй історії схожі циклічні моделі зростання та занепаду, єдності та роз’єднаності.
У Новому Світі коріння цивілізації лежало в місцевому землеробському способі життя. Ці сільськогосподарські початки сягають кількох тисячоліть тому, можливо, приблизно до 7000 року до н.е. і перших експериментів ранніх американців з культивуванням рослин. Одомашнення успішних харчових рослин виявилося тривалим і повільним процесом, і лише набагато пізніше в тропічних широтах двох континентів було досягнуто умови для постійного сільського життя.
Цивілізація ольмеків
Ці зміни вперше з’явилися на південному узбережжі Мексиканської затоки. Скульптури, виконані в стилі, який зараз називають ольмекським, імовірно зображують вождів або правителів. З цих та інших археологічних знахідок було зроблено висновок про розвиток класово-структурованого та політично централізованого суспільства. Згодом у сусідніх регіонах з’явилися інші великі столиці та міста, які також демонстрували подібний стиль мистецтва Ольмеків. Цей ольмекський горизонт (тобто культурна дифузія, яка відбувається одночасно на широко розкиданих місцях) являє собою першу кульмінацію або еру «об’єднання» в історії мезоамериканської цивілізації.
Приблизно після 500 р. до н.е. «об’єднання» ольмеків поступилося місцем епосі окремих регіональних стилів і королівств, що тривали до бл. 700–900 н.е. Серед них відомі цивілізації майя, сапотеків, тотонаків і теотіуакан. Поділяючи спільну спадщину ольмеків, вони також демонстрували багато відмінностей. Наприклад, майя виділялися в інтелектуальних пошуках ієрогліфічного письма, створення календарів і математики, тоді як цивілізація теотіуакан робила наголос на політичній і комерційній силі. Теотіуакан у долині Мехіко був міським центром із приблизно 150 000 людей, і вплив його цивілізації з часом поширився на більшу частину Месоамерики. Таким чином, Теотіуакан став другою великою цивілізацією.
Влада Теотіуакана ослабла приблизно після 600 року, і настав період «смутного часу», під час якого низка держав і новонароджених імперій змагалися за панування. Серед цих конкурентів були тольтеки з Тули в центральній Мексиці, які панували, можливо, з 900 по 1200 рік. Після їхнього занепаду чергове міжцарювання між ворогуючими державами тривало до 1428 року, коли ацтеки перемогли місто-суперника Аскапоцалько та стали домінуючою силою в центральній Мексиці. Ця остання місцева мезоамериканська імперія була завойована Ернаном Кортесом та іспанцями в 1521 році.
Андський регіон
У Андському регіоні поріг успішної сільської сільськогосподарської економіки можна помістити на бл. 2500 р. до н.е., або трохи раніше, ніж це було в Мезоамериці. Найдавнішими основними харчовими культурами були лімська квасоля та картопля, які мали довгу історію одомашнення в цьому районі, хоча кукурудза з’явилася незабаром після початку осілого сільського життя. Ознаки більш складного соціально-політичного порядку — величезні платформи та густонаселені центри — з’явилися дуже скоро після цього (бл. 1800 р. до н.е.); однак ці ранні андські цивілізації існували протягом майже тисячоліття, перш ніж вони взяли участь у спільному стилістичному «об’єднанні». Це стало відомо як горизонт Чавін, і скульптурне мистецтво Чавіна було виявлено по всій північній частині області.
Висновок
Доколумбові цивілізації Мезоамерики та Андського регіону досягли високого рівня розвитку, зрівнявшись із давніми цивілізаціями Старого Світу. Їхні досягнення в сільському господарстві, мистецтві, науці та архітектурі залишають глибокий слід в історії людства. Цивілізації майя, ольмеків, теотіуаканців та інших народів стали основою для подальшого розвитку культур Америки, залишивши по собі незабутню спадщину.
Іван Гудзенко
