З тринадцяти років він починає писати вірші. У п’ятнадцять років поступив у гімназію, разом з батьком вони відвідали російського літератора – Федора Достоєвського. Достоєвський, переглянувши вірші молодого підлітка сказав: «Для того, щоб добре писати – потрібно страждати, страждати !» Слова Достоєвсько неабияк здивували Мережковського.
Він зустрічається з Надсоном, через якого і потрапляє у літературне середовище. Дмитро заявляє про себе у 1888 році, коли вперше випустив збірку , яка отримала назву «Вірші». Він був учнем Надсона і талановитим поетом. З 1884 року навчається у Санкт – Петербурзькому та Московському університетах на історико – філологічних факультетах.
Тут він захоплюється позитивістською філософією, був зближений з науковими співробітниками: Короленком, Успенським, Гаршиним, щоби зрозуміти соціальні проблеми. Хоча це задоволення не було таким недовгим. На його світоглядну орієнтацію найбільше вплинули європейські символісти, зокрема Володимир Соловйов. Від крайнього символізму Мережковський поступово переходить до символізму.
У 1889 році він одружується з Зінаїдою Гіппіус. На протязі 52 років ніколи з нею не розлучався. Про цей духовний та творчий союз дружина Мережковського описала у своїй книзі «Дмитро Мережковський». Вона була генератором ідей, завжди допомагала Мережковському, а він відповідно їх розвивав та формував. Наприкінці 1880 –18 90 рр. подружня пара багато подорожувала по Європі.
Вони ознайомлювалися з культурою, мистецтвом, освітою, релігією, з життям та побутом різних європейських народів.
Мережковський займався перекладом античних трагедій на грецьку та латинську мови, виступав критиком, друкувався у таких виданнях як: «Північний вісник», «Російський огляд», «Праця». З 1892 р. – читає лекції на тему: «Про причини занепаду та нові течії у сучасній російській літературі», на яких теоретично обґрунтовує символізм, стверджуючи, що тільки «містичний зміст мова символу та імпресіонізм розширять художнє враження сучасної російської словесності».
Ще не задовго до його виступу виходить збірка віршів «Символи», яка дала ім’я та поштовх новому поетичному напрямку. У 1896 році виходить третій збірник віршів Мережковського під назвою «Нові вірші». З 1899 року Мережковський починає зацікавлюватися питаннями християнства, особливо щодо соборної церкви.
У 1901 році у дружини Мережковського – Зінаїди Гіппіус виникає ідея про створення товариства людей релігії та філософії для вільного обміркування питань церкви та культури. Таким чином було створено релігійно – філософські зібрання, основною темою якого було ствердження, що відродження Росії може здійснитися тільки на релігійній основі. У 1903 році ці зібрання проходили з дозволу обер – прокурора Священного Синоду Побєдоносцева та за участі священнослужителів.
Але християнство «Третього завіту» не було прийнято, але про цей переломний етап розвитку Росії розуміли інші. Спочатку Мережковські жили в Росії, але з настанням Великою жовтневої революції 1917 року – змушені були тікати до Петрограда. У січні 1920 р. – Гіппіус з Мережковським переходять на територію окупованої Польщі. З 1927 р. – засновує з дружиною релігійно – філософське товариство «Зелена лампа».
Президентом цього товариства став Г. Іванов. У 1931 році кандидатура Мережковського була висунена на Нобелівську премію, але премію чомусь отримав І. Бунін.
Після окупаційного режиму Парижу, він та його дружина переїхали на південь Франції у м. Біарріц. Похований у Франції 9 грудня 1941 року.
Богдан Стрикалюк,магістр релігієзнавства.
