Археологічні дані свідчать, що Дівон був заселений протягом багатьох тисячоліть. Розкопки, розпочаті з 1950 року археологами Американської школи східних досліджень у Єрусалимі, відкрили залишки міських стін, квадратної вежі та численних житлових споруд. Керамічні вироби, знайдені на місці, свідчать про тривалу історію заселення, від ранньої бронзової доби (приблизно 3200–2300 рр. до н. е.) до ранньої арабської епохи (VII століття н. е.).
Моавітянський камінь — унікальне відкриття
Однією з найвидатніших археологічних знахідок у Дівоні є знаменитий Моавітянський камінь, відкритий у 1868 році. Ця базальтова стела зберігає 34-рядковий напис царя Меші, правителя Моаву IX століття до н. е. Напис описує його перемогу над ізраїльтянами та проголошує відновлення незалежності Моаву після тривалого підкорення. Моавітянський камінь має виняткове значення не лише для історії самого Моаву, а й для біблійної археології, оскільки підтверджує низку подій, згаданих у Книзі Царів Старого Завіту.
Крім стели Меші, археологи виявили в Дівоні безліч фрагментів гончарних виробів, які демонструють розвиток місцевої культури та техніки виготовлення кераміки. Ці матеріали відображають зміну стилів і впливів, що походили як із сусіднього Ізраїлю, так і з культур Близького Сходу.
Дівон — це не лише археологічна пам’ятка, а й свідчення складних процесів становлення ранніх держав у регіоні. Його історія відображає етапи піднесення і занепаду цивілізацій, взаємодію осілого та кочового населення, а також формування релігійних і політичних структур, що вплинули на подальший розвиток стародавнього Близького Сходу.
Іван Гудзенко
