Матеріалізм проти ідеалізму
Маркс і Енгельс розуміли матеріалізм як антипод ідеалізму — філософського напряму, що розглядав матерію як вторинну стосовно духу або свідомості. Для них ідеалізм будь-якої форми був спробою поставити мислення над буттям, тоді як вони наполягали на тому, що буття визначає свідомість. Вони відкидали будь-яку спробу примирити ці два підходи, вважаючи, що така синтеза призводить до філософської непослідовності. Матеріалістичний підхід, на їхню думку, був єдиним, що дозволяв адекватно зрозуміти природу, суспільство і процес історичного розвитку.
Вплив Гегеля і перетворення діалектики
Хоча Маркс і Енгельс рішуче відкинули ідеалістичну основу гегелівської філософії, саме від Г. В. Ф. Гегеля вони успадкували діалектичний метод мислення. Гегель розглядав усі речі у процесі постійного становлення, змін та внутрішніх суперечностей, які породжують рух і розвиток. На відміну від «метафізичного» способу мислення, що сприймає явища ізольовано та статично, діалектика наголошує на їхній взаємозалежності та мінливості.
Маркс і Енгельс погоджувалися з Гегелем у тому, що все в світі перебуває у процесі змін, однак радикально переосмислили джерело цього руху. Для Гегеля розвиток був саморозгортанням «світового духу» чи «ідеї», тоді як Маркс і Енгельс твердили, що зміни мають матеріальну природу. Вони наголошували, що не можна виводити реальні події з абстрактних «законів діалектики» — навпаки, самі діалектичні принципи повинні бути узагальненням реальних процесів, які відбуваються в матеріальному світі.
Теорія пізнання і соціальна практика
У межах своєї філософії Маркс і Енгельс сформулювали матеріалістичну теорію пізнання. Вони виходили з того, що всі знання походять із чуттєвого досвіду, однак не обмежувалися емпіризмом. Їхня концепція мала діалектичний характер: знання розвивається в процесі активної практичної взаємодії людини з навколишнім світом. Люди пізнають речі не пасивно, а через діяльність, у якій свідомість відображає матеріальну дійсність.
Ідеї, за Марксом і Енгельсом, перевіряються лише на практиці. Соціальна діяльність виступає критерієм істини, оскільки саме вона демонструє, наскільки людські уявлення відповідають реальності. Пізнання, таким чином, не є лише інтелектуальним процесом, а має безпосередній зв’язок із матеріальними умовами життя.
Відмінність між діалектичним і історичним матеріалізмом
Діалектичний матеріалізм є теоретичною основою марксистського світогляду, який визначає загальні принципи мислення й аналізу. Його не слід плутати з історичним матеріалізмом — соціальною теорією, що пояснює історичний розвиток через економічні чинники та боротьбу класів. Якщо історичний матеріалізм застосовується до аналізу суспільних процесів, то діалектичний матеріалізм виконує роль філософського методу, що визначає універсальні закони руху природи, суспільства й мислення.
Відсутність систематичного викладу
Сам Маркс і Енгельс не залишили систематичного трактату, присвяченого діалектичному матеріалізму. Їхні філософські погляди формувалися в ході полеміки з представниками інших напрямів, зокрема ідеалістами та метафізиками. Найповніше їхні ідеї розкриті у працях Енгельса — «Анти-Дюрінг» і «Діалектика природи», а також у «Капіталі» Маркса, де діалектичний метод застосовано до аналізу економічних процесів.
Іван Гудзенко
