У складній історії Пелопоннеської війни, яка тривала з 431 по 404 рік до н. е. між Афінами та Спартою, постать Демосфена займає важливе місце серед афінських воєначальників. Його кар’єра є яскравим прикладом військової кмітливості, інноваційного мислення та водночас демонструє трагізм помилок, характерний для епохи міжусобних війн у стародавній Греції. Хоча ранні етапи його діяльності позначені низкою невдач, згодом Демосфен проявив виняткові організаторські здібності, що допомогли Афінам здобути важливі перемоги над могутньою Спартою.
У 426 році до н. е. Демосфен взяв участь у масштабних військових діях на заході Греції. Однією з його перших ініціатив стала облога коринфської колонії Левка, яка, однак, завершилася безуспішно. Спроба вторгнення в Етолію, регіон, що славився своїм гористим ландшафтом та войовничими племенами, виявилася катастрофічною. Втрати афінян були значними, а авторитет Демосфена серйозно похитнувся. Проте замість того, щоб занепасти духом, він швидко перегрупував свої сили та продемонстрував стратегічну гнучкість. Захист Навпакта, важливої афінської бази на Коринфській затоці, став його першим вагомим успіхом, що дозволив зберегти афінську присутність у західній Греції.
Особливо видатними були перемоги Демосфена в битвах при Ольпі біля Аргоса та на пагорбах Ідомене. В обох випадках йому вдалося використовувати рельєф місцевості та раптові маневри, щоб розгромити спартанські війська. Ці успіхи істотно підвищили його репутацію і зміцнили позиції Афін у Пелопоннесі. Вони також продемонстрували здатність Демосфена діяти творчо у військових кампаніях, використовуючи обмежені ресурси для досягнення максимального ефекту.
У 425 році Демосфен отримав дозвіл провести морську експедицію навколо Пелопоннесу. Під час цієї кампанії особливо важливою стала його операція в Мессенії. Він укріпив мис Пілос, перетворивши його на стратегічну фортецю, що контролювала частину узбережжя Спарти. Незважаючи на обмежені сили — лише п’ять кораблів — Демосфен мужньо утримував Пілос під натиском спартанських атак. Його рішучість призвела до блокади сусіднього півострова Сфактерія, де опинився оточеним значний загін спартанців.
Подальші події стали одним із найпринизливіших моментів для Спарти за всю війну. Після прибуття афінських підкріплень на чолі з політиком Клеоном, об’єднані сили змусили спартанців капітулювати. Захоплення в полон спартанських воїнів, які традиційно славилися своєю незламністю, мало величезний психологічний ефект і змінило баланс сил у війні на користь Афін. Ця перемога принесла Демосфену загальне визнання як одному з найталановитіших афінських стратегів.
Проте військова доля є мінливою. У 424 році Демосфен очолив спробу захоплення Мегари, яка завершилася провалом, а також невдале вторгнення в Беотію. Ці поразки нагадали афінянам про непередбачуваність війни та складність ведення бойових дій у густонаселених і добре захищених регіонах Центральної Греції.
Останній і трагічний розділ життя Демосфена розгорнувся у 413 році до н. е., під час знаменної Афінської облоги Сіракуз на острові Сицилія. Афіни відправили на підкріплення своїм військам нові сили, зокрема й за участі Демосфена. Його прибуття спочатку підняло бойовий дух афінян, однак загальна ситуація залишалася критичною. Демосфен запропонував рішучий нічний штурм височини над Сіракузами, проте спроба закінчилася невдачею. Розуміючи безвихідь, Демосфен порадив терміново відступити, однак головнокомандувач Нікій відкинув цю пропозицію.
Коли нарешті розпочався запізнілий відступ, афінські війська вже були виснажені та дезорганізовані. Частина війська під командуванням Демосфена відстала, потрапила в оточення і була змушена капітулювати. У полоні Демосфен, як і багато інших афінян, був страчений сиракузянами. Його смерть стала символом драматичної поразки Афін у Сицилійській експедиції, що стала поворотним моментом у Пелопоннеській війні.
Життєвий шлях Демосфена свідчить про складну природу античного воєнного мистецтва, де навіть великі таланти не завжди могли подолати виклики долі та обставин. Його ім’я залишилося в історії як приклад відважного стратега, здатного як на великі перемоги, так і на болісні поразки.
Іван Гудзенко
