Східна та західна традиції
У ранньому християнстві існували дві основні позиції щодо дати святкування Великодня. У Малій Азії християни, святкували день розп’яття Христа 14 нісана за єврейським календарем, незалежно від дня тижня. Ця дата збігалася з єврейською Пасхою, яка відзначалася на честь виходу ізраїльтян із Єгипту. Воскресіння ж відзначалося через два дні — 16 нісана.
На Заході, однак, християни святкували Воскресіння Христове в перший день тижня — неділю, коли, за євангельськими свідченнями, Ісус воскрес із мертвих. Таким чином, Великдень завжди припадав на першу неділю після 14 нісана. Ця традиція поступово набувала популярності, і таки стала пріоритетною.
Рішення Нікейського собору
Спроби врегулювати ці суперечки призвели до обговорення цього питання на Нікейському соборі в 325 році, де було прийнято рішення святкувати Великдень у першу неділю після першого повного місяця, що настає після весняного рівнодення (21 березня). Таким чином, дата Великодня могла коливатися між 22 березня та 25 квітня. Це рішення мало на меті уніфікувати святкування та відокремити християнську Пасху від єврейської.
Розкол між східними та західними церквами
Незважаючи на рішення Нікейського собору, розбіжності щодо дати Великодня продовжували існувати. Східні православні церкви, які використовували юліанський календар, зберегли традицію розрахунку дати на основі старого календаря. У той час як західні церкви перейшли на григоріанський календар у 16 столітті, східні церкви залишилися вірними юліанському. Це призвело до того, що православний Великдень часто відзначається пізніше, ніж у католиків і протестантів. Крім того, православна традиція забороняє святкувати Великдень раніше або одночасно з єврейською Пасхою.
У 20-му столітті з’явилися пропозиції щодо встановлення фіксованої дати Великодня. Однією з таких ідей було святкування Великодня в неділю, що настає після другої суботи квітня. Ця пропозиція мала багато прихильників, але так і не була реалізована через різні погляди християнських конфесій.
На початку 21-го століття інтерес до фіксованої дати Великодня відновився. Лідери Східної православної, сирійської православної, коптської, англіканської та римо-католицької церков обговорювали можливість уніфікації дати святкування. Однак, незважаючи на бажання досягти єдності, формальної згоди так і не було досягнуто.
Іван Гудзенко
