Сходження до влади
Дарій походив із другорядної гілки династії Ахеменідів. Його батько, Гістасп, був сатрапом Парфії. Джерела про його прихід до влади спираються на власні написи царя, зокрема на знаменитий Бехістунський напис, де він розповідає про перемогу над узурпатором Гауматою. За офіційною версією, після смерті Камбіса II у 522 році до н. е. Дарій разом із групою перських вельмож убив самозванця, який видавав себе за царевича Бардію, і проголосив себе законним володарем.
Проте ця версія залишається спірною. Геродот та Ктесій переповідають події з елементами легенд, а сучасні дослідники припускають, що Дарій міг вигадати історію про Гаумату для виправдання власного перевороту. У будь-якому разі, він мусив здобувати владу силою: повстання спалахували по всій імперії — у Вавилонії, Сузіані, Мідії, Маргіані та навіть у самій Персії. Дарій із невеликим військом придушив ці виступи, провівши 19 битв і знищивши дев’ятьох лідерів заколотів. До 519 року до н. е. його влада була остаточно закріплена.
Військові походи та зовнішня політика
Стабілізувавши становище всередині держави, Дарій зосередився на розширенні кордонів. Він здійснив походи проти скіфів за Каспієм, підкорив долину Інду та провів кампанію у Фракії. Перейшовши Дунай у 513 році до н. е., він увійшов до Європейської Скіфії, однак через відступну тактику кочовиків і нестачу постачання був змушений відступити. Попри це, Мала Азія остаточно підкорила Фракію і Македонію, а Егейські острови Лемнос та Імброс потрапили під перський контроль.
Конфлікт із Грецією став неминучим після Іонійського повстання (499–494 до н. е.), яке підтримали Афіни та Еретрія. У відповідь Дарій організував кілька експедицій. Перша, під проводом Мардонія, зазнала поразки через шторм біля гори Афон (492 р. до н. е.). Друга, під командуванням Датіса та Артаферна, зруйнувала Еретрію, але закінчилася катастрофою для персів у битві при Марафоні (490 р. до н. е.). Третій похід готувався, але смерть Дарія у 486 році не дозволила йому здійснити цей план.
Адміністративні реформи
Найбільшим внеском Дарія в історію вважається його діяльність як адміністратора. Він завершив формування системи сатрапій, запровадив чітку систему податків і стандартизував грошовий обіг. Було створено єдині міри ваги та довжини, що сприяло розвитку торгівлі. Дарій наказав побудувати дороги, які об’єднували провінції, зокрема знамениту «Царську дорогу» від Суз до Сардів.
Для посилення морської торгівлі він відновив і завершив канал між Нілом і Червоним морем, а експедиція Скілакса з Каріанду проклала морський шлях від Інду до Єгипту. Такі заходи зробили Перську імперію однією з найефективніше організованих держав давнини.
Релігійна та культурна політика
Дарій продовжував політику Кіра II щодо релігійної толерантності. В Єгипті він прийняв місцеві титули, підтримував храми та наказав кодифікувати закони за участі жерців. Він фінансував відновлення медичної школи в Саїсі та сприяв будівництву храмів, зокрема Амона в оазисі Харга. В єврейській традиції він відомий як володар, який дозволив відбудувати Єрусалимський храм.
Написи Дарія містять релігійні формули, що вказують на вплив зороастризму, ймовірно саме за його правління ця релігія набула державного статусу.
Дарій I був найвидатнішим будівничим серед ахеменідських царів. Він зробив Сузи адміністративною столицею, де спорудив ападану та палац. У рідній Персіді він заснував Персеполь — нову царську резиденцію, яка мала перевершити Пасаргади. Тут було зведено укріплення, зал для рад, скарбницю та ападану, хоча багато будівель залишилися незавершеними. Дарій також здійснював будівництва у Вавилоні та Екбатані.
Дарій I поєднав у собі риси завойовника, реформатора й архітектора. Його реформи забезпечили стабільність величезної імперії, а будівельні проєкти залишили значний слід у культурній спадщині Близького Сходу. Попри поразки у війнах із Грецією, він створив адміністративну систему, яка ще століттями впливала на державне управління.
Іван Гудзенко
