Походження та історичний контекст
Хоча «Дар» подає себе як акт IV століття, більшість дослідників сходяться на думці, що він був складений у середині або другій половині VIII століття. Його поява пов’язана з глибокими політичними змінами в Італії, ослабленням влади Візантійської імперії та прагненням папства здобути реальну незалежність. Документ часто пов’язують із коронаціями франкських правителів — Піпіна Короткого у 754 році та Карла Великого у 800 році, коли папи шукали юридичного обґрунтування своєї світської влади.
Імовірно, текст був створений кліриком Латеранського собору в Римі, можливо, за мовчазної згоди папи Стефана II. Основою для нього стала популярна в V столітті Legenda S. Silvestri — легендарна розповідь про стосунки між Костянтином і папою Сильвестром.
Зміст і політичне значення
Згідно з «Даром», Костянтин нібито навернувся до християнства після чудесного зцілення від прокази папою Сильвестром I. На знак вдячності імператор визнає особливу роль Риму як міста апостолів Петра і Павла та проголошує верховенство папи над усією церквою. Документ містить твердження про передачу папству першості над єпископськими кафедрами Антіохії, Александрії, Константинополя та Єрусалиму, а також адміністративного контролю над маєтностями церкви в імперії.
Найрадикальнішою частиною тексту є проголошення папської влади над Західною імперією, включно з Римом та імператорським палацом. У такий спосіб «Дар» обґрунтовував ідею, що папа має право санкціонувати або навіть призначати світських правителів.
Використання і викриття
Найдавніші збережені рукописи «Дару Костянтина» датуються IX століттям і входять до збірки, відомої як Фальшиві декрети. Показово, що в ранньому Середньовіччі документ майже не використовувався, навіть у суперечках з Константинополем. Лише з XI століття, починаючи з папи Лева IX, він став активно застосовуватися як юридичний аргумент у боротьбі папства з імператорами Священної Римської імперії.
Сумніви щодо автентичності «Дару» виникали ще в Середньовіччі, зокрема в оточенні імператора Оттона III. Остаточний удар по документу завдав гуманіст Лоренцо Валла, який у 1440 році довів, що мова тексту не відповідає латині IV століття. Його філологічний аналіз став одним із перших прикладів наукової критики історичних джерел і остаточно закріпив за «Даром Костянтина» статус підробки.
Іван Гудзенко
