Особливу цінність становлять згадки про храм Дагана в Рас-Шамрі — цей храм був другим за значенням після святині Ела, верховного божества. В археологічних матеріалах, знайдених у цьому місті, наявні клинописні таблички, що містять молитви та гімни, присвячені Дагану. Вони дають змогу реконструювати структуру культу, обрядовість, а також окремі аспекти космогонічних уявлень давніх семітських народів.
Даган серед філістимлян та в біблійній традиції
Не менш важливою є роль Дагана у філістимській релігії, яка мала численні контакти з угаритською та ханаанейською традиціями. Філістимляни вважали Дагана своїм головним богом, що підтверджується біблійними згадками про його храми в Ашдоді, Газі та Бет-Дагоні. Найвідоміший епізод, пов’язаний із цим богом, міститься у Першій книзі Самуїла (1 Сам. 5:2–7), де розповідається про перебування ковчега Завіту в храмі Дагана в Ашдоді, після чого статуя божества впала і розбилася, що було витлумачене як прояв могутності єврейського Бога.
Цей біблійний сюжет, попри свою очевидну полемічність, є важливим історичним свідченням про широке поширення культу Дагана на півдні Леванту. Філістимські храми, вірогідно, мали не лише сакральне, а й політичне значення, об’єднуючи громади навколо аграрного ритуалу. У контексті філістимського пантеону Даган залишався символом стабільності та добробуту, уособленням життєдайної сили землі.
Культурно-релігійна спадщина та значення Дагана
Хоча згодом культ Дагана поступово занепав і був витіснений іншими богами, такими як Ваал або, пізніше, елліністичні й римські божества, його образ залишився в культурній пам’яті народів Близького Сходу. Даган, як символ хліборобської культури, уособлював зв’язок між людиною та природою, між роботою на землі та божественним заступництвом. Його культ був глибоко вкорінений у щоденну практику — обрядові посіву, жнив, молитов за дощ, принесення перших плодів як жертви. Саме в таких практиках, а не лише в міфологічних сюжетах, розкривається справжнє значення Дагана.
Іван Гудзенко
