Я неодноразово відвідував Черкаську та Кіровоградську область, але наблизитися до розгадки зміг лише зараз, 28 травня 2013 року. Це було пов’язано із проханням колег – журналістів-телевізійників, українських та зарубіжних, які вирішили зняти серію міні-документальних фільмів про місця сили Чорнолісся.
Мені довелося ще раз проаналізувати всі поїздки, зателефонувати краєзнавцям та місцевим дослідникам, зв’язатися з вченими з астрономічної обсерваторії, щоб розрізнені факти та нові відкриття лягли в чітку основу, зрозумілу будь-якому досліднику, що прямує в ці стародавні місця. Почнемо по порядку.
Вчені припускають, що у доісторичні періоди землі – від Холодного Яру до Чорного Лісу та Ірдинських боліт неодноразово падали метеорити. Найбільший впав 200 мільйонів років тому, зробив величезну вирву в землі, яка перетворилася на гігантський вулкан. Знадобилося кілька тисячоліть, щоб Природа усунула сліди катастрофи.
А 140 мільйонів років тому ще один метеорит, розколовшись у польоті на кілька частин, обрушив на поверхню нашої планети кам’яно-вогняний дощ. Утворилися Бовтиський, Ротмитровський та Зеленогайський кратери. Вони розташовані приблизно на одній лінії, на відстані сорок кілометрів одна від одної та їх утворення відносять до крейдяного геологічного періоду. Можна тільки уявити собі, які вогняні бурі та землетруси, блискавки та хмари пилу рвали на шматки простір цих місць мільйони років тому.
Але звернемо увагу на енергетику цих місць. Адже тут споконвічно земні породи мінералів стикалися з брилами речовини, що побувала в глибокому космосі. Тут з’єдналися Космос та Земля. Тому енергетика цих місць має бути особливою. Що дає людині щось незвичайне, якийсь первісний імпульс початкового реліктового Космосу.
Під цими місцями виявлено поклади уранових руд і, звісно, підвищений рівень природної радіації. Вважається, що саме ця природна радіація сприяє надзвичайному здоров’ю тих, хто живе у цих краях. Тут завжди налічувалося багато довгожителів, чиї роки перевалюють за позначку в сто років.
І вже у нашу геологічну епоху виріс Чорний Ліс. Сформувалися озера, сфагнові болота, дрімучі ліси.
Той гігантський первісний Чорний Ліс не зберігся до нашого часу. Кліматичні зміни та діяльність людей змінила його. Виникли поля та луки, які забудовувалися поселеннями.
Ще в XVII столітті на карті Гійома Левассера де Боплана, французького військового інженера з польській службі, Чорний Ліс позначений як територія від Обухова до Кропивницького. На початку ХХ століття Чорний Ліс займав простір Кіровоградської та Черкаської областей, через що в народі вся ця територія називалася Чорнолісьям (і називається так і досі). Проте дослідники дивуються, коли читають у джерелах про Чорнолесся, і про те, що воно повністю вкрите лісовими масивами, а на місцевості спостерігають лише невеликі гаї, сади і безкраї поля. Іноземних журналістів цей парадокс постійно збиває з пантелику.
Від того первісного Чорного Лісу вже в наш час збереглося три ізольовані лісові масиви: Холодноярський ліс (неподалік міста Чигирин Черкаської області), Чорний ліс (неподалік міста Знам’янка Кіровоградської області) та Ірдинські болота (біля міста Сміла Черкаської області).
Усі три вважаються аномальними зонами, зонами із зміненою енергетикою, та розташовані на території Черкаської та Кіровоградської областей.
Дослідження починаються з Чорного Лісу недалеко від Знам’янки. У ньому є найпівденніше в Україні сфагнове болото, в народі також зване Чорним. У саму середину болота веде збудований із дерева старий місток. Хто збудував місток і для якої мети – невідомо. З болота ростуть очерети та папороті. Мандрівники, що йдуть лісом, називають його «міст у нікуди».
Посередині болота знаходиться Чорне Озеро. Його води справді мають глибокий чорний колір. Вважається, що якщо вдивлятися в глибину вод озера, то можна побачити відображення своєї душі, і те, що вона хоче сказати свідомості, що не спить. Я побачив у водах сонечко, що світилося жовтим кольором і срібний півмісяць. Сонечко та півмісяць з’єдналися, утворивши подобу рибки, де тулуб – це сонечко, а півмісяць – хвостик.
На Чорному Озері виконали обряди: принесення дарів духам озера, омивання, нанесення води озера на лоб для прилучення до його енергетики. Розповімо про це нашим читачам. Коли мандрівник приходить до містичного озера, воно хоч має потужну енергетику, але недостатньо активоване. Для активації сил озера приносять подарунки духам озера. Фрукти, напої, монетки пропонують Найвищому Невимовному Абсолютному Божеству (Адібрахману або Роду), перетворюючи їх на прасад, і прасад повільно та урочисто опускається у води озера, при цьому духам пропонується причаститися священних дарів. Відразу ж із глибини вод відчувається потік енергії. Природа довкола озера змінюється. Вода активована, тепер можна їй омитися. Висохнути краще без рушника. Потім правою рукою зачерпуємо із озера воду і наносимо собі на лоб. Вода з чола також має висохнути сама. Тоді містична сила води назавжди залишається в чакрі «третє око» та в шишкоподібній залозі у центрі нашого мозку. І наша душа може цими енергіями користуватися. Якщо зібрати таким чином силу кількох містичних озер, то відкриються незвичайні здібності.
Чорне озеро дуже глибоке. Ніхто не може виміряти точно його глибину. Воно має кілька шарів дна. Перше дно можна побачити — воно знаходиться на глибині три-п’ять метрів і складається з потоплених гілок дерев, вкритих мулом. Але варто нирцю стати на це дно ногами, як він тут же провалиться під нього. Далі – великий водний простір. Потім наступне дно. Воно так само ненадійне. Під ним знову водяний простір, а потім третє дно. І ніхто не знає, скільки їх там ще у глибині.
Із Чорним озером пов’язано багато легенд. Наприклад, що хан Батий, відступаючи, не міг забрати з собою всі захоплені коштовності (золото, каміння), і наказав своїм воїнам утопити вози зі скарбами в Чорне озеро. Також кажуть, що у XXVII столітті на лід, що покриває озеро, в’їхала карета із золотом. Лід провалився і карета потонула. Також стверджується, що воїни Османської імперії так само, як і козаки, неодноразово робили те саме, що й Батий, тобто топили скарби в озері.
Не дивно, що шукачі скарбів на свій страх і ризик таємно робили спроби занурення в озеро. Багато хто з них зник безслідно. Парапсихологи припускають, що в глибині озера є портал, який зв’язує наш світ з іншими світами, і підводних плавців могло перекинути на інші простори. Втім, такі портали є й у глибинах лісу.
Також багато зникало людей у лісі. Перше зникнення сталося до революції. Група польських містиків приїхала до Чорного лісу і намагалася викликати деяких духів, читаючи заклинання з магічної книги, яку привезла із собою. Частина містиків була знайдена мертвою, без слідів насильницької смерті, інша частина безвісти зникла. Слідство знайшло книгу та долучило до справи. Про це писала практично вся преса того часу.
Інший випадок, як дві краплі води схожий на перший, трапився у шістдесяті роки, вже за часів СРСР. Група польських туристів приїхала до Чорного лісу з іншою стародавньою книгою і теж читала заклинання, і отримала як результат ту саму долю. Влада цю історію повністю засекретила, не бажаючи ускладнень у відносинах із країнами СЕВ. Гриф секретності не знято і в наш час. Хоча, можливо, щось буде знайдено в польських архівах.
У Чорному лісі є багато чудодійних джерел та криниць. Так, вода з одного джерела сприяє швидкому загоєнню ран, з іншого викликає лікування хвороб суглобів.
Через Чорний ліс проходить дорога, яка називається Чорний Шлях.
У Чорному лісі є багато недосліджених печер та підземних ходів. Також розповідають, що сили цього місця неодноразово допомагали як козакам, так і партизанам ховатися від ворогів, чи робити на них вдалі засідки.
Тут ростуть найдавніші папороті – ровесники динозаврів та рідкісна рослина – аконіт Бессера. Старожили розповідають, що зустрічається тут, хоч і дуже рідко, та інший вид аконіту – чорний аконіт.
Чорний аконіт неймовірно зацікавив мене. Росте ця рослина в Європі та Центральній Азії, і називається в народі «жар-цвітом». Вважається рослиною, здатною виконати будь-які бажання людини. У Тибеті існує повір’я про те, що чорний аконіт цвіте містичним вогнем, і його колір чарівний — в ті ж дати, в які слов’яни відзначають Купальські свята, тобто саме в ті ж тимчасові відрізки, що й легендарний колір папороті. Можливо, таке рідкісне метафізичне явище, як енергетичне цвітіння чорного аконіту, можна спостерігати і в Чорному лісі (поряд з цвітінням папоротей).
Енергетика Чорного лісу гарна, добра. Викликає заспокоєння, глибокий подих, внутрішню радість. Чиста енергія, чудова природа.
На кордоні Чорного лісу, неподалік Знам’янки виявлено залишки скіфських ритуальних споруд. Медитувати над ними приїжджають містики з усього пострадянського простору.
Інше цікаве повідомлення – вважається, що події билини, яка стала джерелом формування сюжету повісті М.В. Гоголя «Зникла Грамота» розгорталися саме у Чорному Лісі.
Далі досліджуються Ірдинські Болота під Смілою. Це справжня готика. Води боліт відбивають фарби неба. Вони поросли високими рослинами, які колишуться під поривами вітру. На болотах ростуть величезні дерева. Частина з них покрита зеленим листям, а частина засохла, викинувши у простір чорні голі гілки. Бракує лише середньовічного чорного замку. Втім, його з успіхом можуть замінити руїни згорілого монастиря біля Грекової гори, що височіє над болотами. Тут також є багато підземних ходів, яких не досліджено, і старожили розповідають дуже багато випадків допомоги сил місця партизанам.
Енергетика Ірдинських боліт спокійна, хоча окремі місця викликають побоювання.
Далі – Холодний Яр. Дно найглибшого метеоритного кратера, що впав 200 мільйонів років.
У Холодному Яру спостерігаються температурні аномалії: на дні яру набагато холодніше, ніж на схилах, навіть у яскравий сонячний день. Здійснили виміри за допомогою термометра. Різниця температур на вершині пагорба та у яру доходить до десяти градусів! Були випадки миттєвого переміщення людей у просторі на значні відстані.
У Холодноярському лісі мандрівники часто «блудять», тобто ходять тривалий час «колами», не впізнаючи місцевість. Така «подорож по колу» може тривати від кількох годин до трьох діб!
Тут також виявлено понад 40 (!) ритуальних споруд скіфів та скіфських городищ. Нам розповіли і про таку історію. Приватні дослідники вели таємні розкопки та виявили могилу стародавнього шамана. Більшість речей із могили потрапили до приватних колекцій, а частину передали місцевому краєзнавчому музею. На ритуальних речах шамана були зображені бичачі голови, півмісяці та зірки. Культура, до якої міг належати шаман, вченими не ідентифіковано. Схоже, у Холодному Яру завжди був містичний центр.
Мені також розповіли археологи, що під час розкопок у скіфському кургані вони спостерігали хрономіраж – туманні вершники – скіфська кіннота – проскакала по полю, причому було чути тупіт копит та дзвін обладунків.
Енергетика в Холодному Яру трохи неспокійна, яка кличе до дії. Фахівці-краєзнавці пояснили, що Холодний Яр вивчений дуже слабо і при продовженні розкопок, напевно, виявиться багато дивовижних речей.
Що ж, чекатимемо цієї щасливої години.
Ігор Мехеда
