Чорногорська Православна церква – не канонічна православна церква, котра немає євхаристичного спілкування зі світовими православними автокефальними церквами. Проте вона має євхаристичне спілкування з Українською Православною церквою «Київського Патріархату».Чорногорська Православна церква офіційно проголосила автокефалію та вихід із лона Сербської Православної церкви у 1993 році. Хоча перші спроби проголошення автокефалії ще відбулися у 1796 році, а вже у 1852 році Чорногорська Православна церква була внесена в православний диптих, як самостійна автокефальна православна церква з юрисдикцією на території Чорногорського князівства.
Проте, після Першої Світової війни (1914-1918 рр.) Чорногорську православну церкву приєднують до Сербської Православної церкви. Відтоді аж до 1993 року вся Чорногорська Православна церква була частиною Сербської Православної церкви.
Першим предстоятелем Чорногорської Православної церкви був обраний на соборі в місті Цетіне 31 жовтня 1993 року Архімандрит Антоній (Амбрамович) з титулом митрополита Чорногорської землі.
У 1996 році митрополит Антоній помирає. Новим предстоятелем Чорногорської Православної церкви 5 січня 1997 році обирається колишній священик Константинопольської Православної церкви, Михайло Дедевіч .
Сучасна Чорногорська Православна церква посідає вагоме місце у житті чорногорського суспільства. Вважається, що прихожанами Чорногорської Православної церкви є 25-35 відсотків населення Чорногорії. Важливим фактом є те, що богослужіння відбуваються чорногорською мовою, у деяких приходах літургія звершується на сербській мові.
Чорногорська церква прагне отримати автокефалію, але цю автокефалію активно блокують представники Сербської Православної церкви, адже сербське духовенство вважає, що Чорногорія це канонічна територія Сербської Православної церкви.
Ігор Дмитрук
