Визначення поняття
Чхондоїзм відноситься до національного релігійного корейського руху, становлення якого відбулося в ХХ столітті. Попередником цієї релігії у ХІХ столітті став Тонхак. Виникнення релігії відбулося на основі тонхкаку ще при правлінні династії Чосон. Сам термін складається з двох слів: чхон та до, що в буквальному перекладі з корейської означає – небо та шлях, небесний шлях. Сюди увійшли такі елементи релігій як буддизм, конфуціанство, християнство, даосизм, які стали наслідком утворення інших релігійних напрямків.
Про засновника чхондоїзму
На початку існувало як східне вчення (тонхак), розробкою якого займався Чхве Че У в 60-х роках ХІХ століття. Стало протиставленням Сохак (західному вченню). Тонхак прагне побудування раю на землі завдяки конфуціанській етиці.
За твердженням Чхве, тохак є релігією синтезу: конфуціанство, даосизм та буддизм. Популяризація вчення призвела до селянських хвилювань. У 1864 році Чхве заарештували і стратили. Тохкак став поштовхом у національно визвольній боротьбі проти феодалізму селянства Кореї. З 1905 року корейськими націоналістами створюються положення релігії чхондоїзм як базис тонхаку. Корейське суспільство швидко відреагувало на нову релігію. Завдяки королю Коджону рух набуває постійної підтримки, заходячи прихильників.
На перешкоді розвитку тонхаку як загрози піднесеної національної корейської свідомості постає японський колоніальний уряд. Членів релігії відправляли до в’язниць або ж карали. 1 грудня третім патріархом Сон Бьонхі релігія тонхак піддалася модернизації, набуває легітимності в японців. Таким чином відбулася зміна назви тонхак на чхондоїзм.
Сеул став центральним управлінням цієї релігії. Кількість приходів не перевищувала 72. З 1907 року тут вперше відкривають курси доктрини чхондоїзму та ознайомлюють з нею молодь. В релігійному русі все активніше звучить пропаганда національної згуртованості та необхідного просвітництва народних мас.
Доктрина чхондоїзму
Укладачем доктрини чхондоїзму є Чхве Джеу. Джеу приписують два твори. Перший носить назву «Великого вчення Східного канону» (Тонгьон теджон), інший – «Забуті діяння Драконового ставку» (Йондам юса). В основних положеннях містилося наступне:
- Присутність Бога у кожній людській душі, не рівність людини Богові (щодо божественності людини).
- Ідея Ханиллім (однобожність, в якій природа божественного творіння є підґрунтям пережитого Джеу містичного досвіду. Бог втілюється в першонащадка Тангуна.
Прослідковується також доктрина стосовно пізнання та непізнання, діяння через не діяння, служіння людині як Богу, раю на землі, постулат священного очікування. Як стверджує вчення очікування раю людиною, наявність ідеального, а не потойбічного світу.
Культово-обрядова практика
У культово-обрядовій практиці чхондоїзму важливими є 5 огван (постанов). За першою постановою, кожен чхондоїст повинен звертатися у молитві Богу, другою- ставити посудину з водою як жертвоприношення перед Богом, третьою –організування релігійного братства, виділення рису як церковного дару щонеділі. Культова практика складена зі зібрань, які проводять церкви як пряме нагадування протестантських храмів.
Діяльність чхондоїзму у світі
Адепти цієї релігії набувають популярності в південній та північній Кореї. У південній Кореї чисельність вірних чхондоїзму досягла позначки 1,13 мільйонів, у північній Кореї – 2,8 мільйонів. Навіть державний парламент і президіум наповнені молодими людьми чхондоїзма.
Панас Вернигора
