Чарльз Чонсі здобув освіту в Гарвардському коледжі, який закінчив у 1721 році. Уже через кілька років він став пастором Першої церкви Бостона, де служив із 1727 року і залишався на цій посаді до самої смерті. Його діяльність була тісно пов’язана з релігійними та інтелектуальними дебатами Нової Англії XVIII століття.
Чонсі послідовно захищав раціоналістичні та помірковані позиції, протиставляючи їх емоційності та експресивності релігійних рухів пробудження. Він відстоював ідею розумного, врівноваженого підходу до віри, вбачаючи небезпеку в надмірному наголосі на містичних переживаннях.
Період Великого пробудження став часом глибоких розколів у колоніальному суспільстві. Чонсі виступив як один із найавторитетніших критиків цього руху. У 1743 році він опублікував працю «Своєчасні думки про стан релігії в Новій Англії», у якій гостро засудив практику емоційних проповідей, масових навернень та релігійного ентузіазму.
Ця книга стала прямою відповіддю на працю Джонатана Едвардса «Деякі думки щодо сучасного відродження релігії в Новій Англії» (1742), яка представляла позиції неокальвіністського крила конгрегаціоналізму. Таким чином, між Чонсі та Едвардсом виник своєрідний богословський діалог, що відображав протистояння раціоналістичного й емоційного підходів до віри.
Чонсі поступово наближався до унітаріанства, підкреслюючи важливість розуму в релігійному житті. Він відкидав ідею про надмірну гріховність людини та наголошував на ролі морального вдосконалення.
Іван Гудзенко